Цей день в історії

112 років незалежності Норвегії

Багато країн світу пройшли тривалий шлях до здобуття незалежності, в тому числі і через військове протистояння з іншими державами.

Під час наполеонівських війн сучасна північ Польщі була окупована французькою армією, що змусило Карла XIV Юхана виступити на боці антифранцузької коаліції і оголосити війну союзнику Франції Данії. Після поразки Наполеона за результатами Кільського миру 1814 року Данія була змушена поступитись Швеції Норвегією, як компенсація за Померанію. Спроба проголосити незалежність Норвегієї була протягом двох тижнів безкровно придушена шведськими військами і того ж, 1814-го, року була проголошена Шведсько-норвезька унія під зверхністю Карла XIV Юхана при збереженні конституцій, законів і парламентів двох країн.

У 1825 році були зняті митні обмеження між Норвегією і Швецією, в 1835 році норвезький уряд отримав право на участь у формуванні зовнішньої політики і було затвержено новий герб унії, який складався з двох гербів однакової величини з коронами на вершині, які символізували обидві половини унії. Однак з 1860-х років стосунки між країнами стали погіршуватись – Карл XV відмовився скасувати пост генерал-губернатора Норвегії, що розглядався норвежцями як символ шведського верховенства в їх країні; в 1872 році король Оскар II відмовився затвердити норвезький закон про право вносити зміни в конституцію Норвегії.

Наступний конфлікт розгорівся у 1890-х роках, коли Новегія затвердила власний прапор без значка унії зі Швецією, а також коли Швеція стала протидіяти бажанню Норвегії мати повну політичну рівноправність як у внутрішніх, так і зовнішніх питаннях. Внутрішньополітичний конфлікт не знаходив свого вирішення протягом багатьох років, допоки 7 червня 1905 року норвезький стортинг (парламент) не оголосив, що шведський король більше не може виконувати свій обов’язок перед норвезьким народом. 13 серпня у Норвегії був проведений референдум, в якому за розірвання унії проголосувало 368 208 осіб, проти – 187 чоловік.

26 жовтня 1905 року у місті Карлстад міністри закордонних справ Швеції Фредрік Вактмейстер і Норвегії Йорген Левланд підписали договір про розірвання унії. Норвезький стортинг запросив на престол датського принца Карла з династії Глюксбургів. Король змінив ім’я на давньонорвезьке Хокон, а його син був перейменований з Олександра в Улафа (згодом Улаф V). Хокон VII користувався величезною популярністю серед норвежців і його 52-річне правління стало одним з найтриваліших в XX столітті.

Цей день в історії