Цей день в історії

100-річчя Листопадової революції в Німеччині

Цього дня імператор зрікся престолу. Це було підставою для проголошення республіки на чолі з канцлером.

Листопадова революція в Німеччині почалася 3 листопада 1918 року з повстання моряків у Кілі, які протестували проти арешту моряків лінкорів “Тюрінгія” і “Гельголанд”. Вони відмовилися виконувати бойовий наказ. Їх підтримали робітники з вимогами “хліба і миру”. Під час розгону демонстрації поліцією було вбито 9 і поранено 29 чоловік. Війська, викликані в Кіль для придушення повстання, перейшли на бік демонстрантів і до 4 листопада все місто було в руках повсталих. Матроси обрали Раду робітничих і солдатських депутатів і майже на всіх кораблях у порту було піднято червоний прапор.

Протягом кількох наступних днів революційні ради були створені в усіх великих німецьких містах. Багато матросів прибули в Берлін, де створили Народну морську дивізію, яка захопила Військове міністерство, Імперську канцелярію, міську комендатуру, будівлю Генерального штабу і Управління військово-морського флоту. Вранці 9 листопада 1918 року рейхсканцлер Макс Баденський самовільно оголосив про зречення імператора Вільгельма II від престолів Пруссії і всієї імперії, а о 13-й – про власну відставку і призначення лідера соціал-демократів Фрідріха Еберта новим канцлером.

О 14-й годині Філіпп Шейдеманн, один з керівників Соціал-демократичної партії, оголосив про створення Німецької республіки, а через дві години керівник ліворадикального “Союзу Спартака” Карл Лібкнехт – створення Німецької соціалістичної республіки. Наступного дня Фрідріх Еберт сформував коаліційний Тимчасовий уряд і Раду народних уповноважених з двох соціал-демократичних партій.

19 листопада 1918 року кайзер Вільгельм виїхав у Нідерланди, де 28 листопада оголосив про зречення від престолів, що стало формальним завершенням Листопадової революції. Однак протиріччя між двома соціал-демократичними партіями, а також революційна діяльність комуністів поставили Німеччину на поріг громадянської війни – у січні 1919 року крайні ліві, які відкололись від соціал-демократів і комуністи підняли у Берліні повстання, в якому взяло участь до 150 тисяч чоловік. Для його придушення були застосовані урядові війська, а лідери повстанців, Роза Люксембург і Карл Лібкнехт, були схоплені 15 січня і розстріляні.

11 лютого 1919 року Фрідріх Еберт був обраний рейхспрезидентом, а через два дні Рада народних уповноважених передала свої функції Установчим зборам, скликаним у Веймарі, які прийняли нову конституцію Німеччини, що заснувала в Німеччині Веймарську республіку.

Цей день в історії

Залишити коментар