Важливе Економіка Суспільство

Як реформувати систему, підвищення кваліфікації для чиновників через ІТ

В Україні є справді велика необхідність в реформі державної служби. Країні дуже далеко до консенсусу: що і як змінювати. На одному боці стоїть суспільство, яке загалом пропонує чиновників масово звільнити і найняти нових (при цьому ставати новими чиновниками, як правило ніхто не хоче:-)). На іншому – стоїть керівництво держави, міжнародна спільнота і самі чиновники, які в цілому визнають, що зміни необхідні, але загалом транслюють меседж: «Ви просто не розумієте складність проблеми».

І, як завжди в подібних ситуаціях, у обох сторін є свої аргументи, і вони погано чують одна одну. В цьому, як раз, все стабільно:-).

Аргументи громади: «В нас настільки багато непотрібних функцій і регуляцій, що можна сміливо «різати». Видалимо щось важливо, ну і ладно».

Аргументи чиновників: «Державна служба – це великий літак. Так, він старий і перевантажений. Але ми змушені ремонтувати його прямо в повітрі. Cкидаєте баласт – ОК. Але ж ви можете випадково cкинути двигуни. Не страшно? Ну а те, що пілоти часто корумповані та непрофесійні – правда. Але їх не можна просто звільнити. Літак далі не полетить, від того, що ви будете від нього цього вимагати».

Отже одні критикують і нічого не пропонують. Інші від того перестають чути і просто «тягнуть лямку».

Ми в команді Prozorro в цьому контексті стикнулись з абсолютно конкретною проблемою – підвищенням кваліфікації держслужбовців. Системний розвиток талантів є нашим важливим пріоритетом, оскільки це єдиний шлях залучити працівників по-справжньому до роботи. А для розвитку потрібний якісно вибудуваний процес підвищення кваліфікації, якого нема.

Тобто якійсь процес все ж таки існує: є державне замовлення, є ВИШі, які цю роботу роблять. Але ані в інститутів, ані в слухачів язик не повертається називати це навчанням. Мої працівники ходили на таке. Розказували про дідусів, старших за 60 років, та начитку по старому конспекту про excel. Сумно.

Очевидно, що так ми нікого чомусь путньому не навчимо. Ба, відіб’ємо будь-яке бажання вчитись.

В Prozorro ми хочемо запропонувати рішення.

Ми вже знаємо певні принципи здійснення реформи:

  • Потрібно брати якійсь неключовий елемент екосистеми. (Навколо ключових, як правило, всі експерти давно пересварились, і від того їх досить важко об’єднувати)
  • Бажано, щоб цей елемент був новий і якось пов’язаний з ІТ. І тут логіка така: з нуля завжди простіше будувати ніж ремонтувати старе. А програмне забезпечення унеможливлює велику кількість концептів та думок. Воно має один алгоритм і або працює або ні. В будь-якому випадку треба шукати консенсус і домовлятись
  • Все це потрібно пропілотувати десь на базі недержавної організації, бо держава сильно обмежена регуляцією. Та й  права на помилку всередині держави нема, а помилок буде багато :-). Ця практика теж нами вже непогано відпрацьована разом з найбільшими українськими антикорупційними NGO. Знаємо, як це робити.

Отже, такою новою ІТ-системою в сфері підвищення кваліфікації, де об’єднались би різні експерти, могла б стати система відбору закладів для навчання державних службовців. Ми поки що назвали її умовно Prozorro.Study. Замовник – державний орган чи компанія – формує потребу в навчання та оголошує конкурс. Навчальні заклади – подають свої пропозиції. Далі пропозиції рейтингуються та система визначає переможця. Вся інформація зберігається в системі, і всі бажаючі можуть в будь-який момент передивитись сам процес та його результати.

Насправді логіка такого державного замовлення сильно схожа з державними закупівлями. Наразі в діючому Prozorro вже реалізовано 90% потрібного функціоналу. Але дещо все ж таки треба буде доробити і на рівні центрального модулю, і майданчикам. Ще буде велика дискусія стейкхолдерів системи – а нащо витрачати гроші на розробку, і чи воно того варте.

Після того, як система буде пропілотована на NGO, і багато процедурних та технічних питань буде вирішено, її треба передати державі. Очевидно Національний Державній Службі. Бо це їх парафія.

В результаті отримаємо прозору процедуру відбору, нові навчальні заклади, яким довіряють, і, найголовніше, новий мотиваційний поштовх працювати на державній службі. Як відомо, можливості розвитку у чиновників часто більші ніж в бізнесі. Просто з цим мало хто працює системно.

 

Залишити коментар