Суспільство

Якою має бути сучасна українська школа?

Закривати малокомплектні школи? Чи продовжувати утримувати приміщення в аварійному стані? А як бути з якістю освіти в маленьких школах? Дискусії навколо цих питань точаться вже давно. А що думають з цього приводу експерти?

Експерт з питань освіти Центрального офісу реформ при Мінрегіоні Сергій Дятленко розвіює міфи щодо шкільної освіти в об’єднаних громадах.

Закриття шкіл з малою наповнюваністю жодним чином не залежить від об’єднання громад. Такі школи треба закривати у будь-якому разі.

Чи можна виховати навичку працювати у команді в класі з шести учнів? Навряд чи. Чи можна назвати освіту у такій школі якісною? Навряд чи. Чи можна виховати у класі з шести учнів вміння швидко соціалізуватися? Навряд чи.

До того ж, маленькі школи дуже рідко забезпечені належним чином. Адже управління освіти насамперед забезпечувало великі школи, і це правильно. Вчителі у таких школах теж зазвичай працюють упівсили. Вчитель має постійно підвищувати свою кваліфікацію. Адже з’являються нові методики, нові технічні засоби навчання, нові підручники та навчальні програми. Якщо у школі немає конкуренції, то який сенс вчителеві витрачати на це час?

На хорошого вчителя завжди є попит і він буде затребуваним навіть якщо закриють його маленьку школу. У класі з 30-ти дітей вчителі мусять ретельно планувати урок, бо заминка на одну хвилину може привести до його зриву. У класі з 6-ти дітей, такого можна не робити, і вчителі користуються цим.

Фраза про те, що село живе, допоки у ньому діє школа, є чи не найпоширенішим міфом. Села рятують не школи, а робочі місця. Якщо вони є, у селі працюватимуть молоді люди, створюватимуть сім’ї та народжуватимуть дітей. От тоді школа оживає. А якщо школа є найбільшим роботодавцем у селі, то можна з упевненістю говорити, що село вже давно приречене. І закриття школи – це діагноз, наслідок, а не причина. А причина, справжня хвороба, – це демографічна ситуація у селі. Лікар, який ставить такий діагноз, не винен. Школу закривають не тому, що громада об’єднується, а тому, що раніше у ній навчалося 200 дітей, а зараз – тільки 20.

З 1 січня цього року освітня субвенція нараховується по-новому. Для кожної громади, району чи міста визначена розрахункова наповнюваність класів, яку готова профінансувати держава. Вона залежить від відсотка сільського населення та густини учнів на квадратний кілометр. Але мінімальна розрахункова наповнюваність – 10 учнів у класі. Тобто 110 учнів у 11-річній школі.

Нова українська школа, яка стартує 1 вересня 2018 року, дає дітям набагато більше свободи. Діти не повинні списувати, не повинні боротися за оцінку та зубрити. Вони мають будувати власне майбутнє, набуваючи потрібних для цього вмінь та навичок.

Опорна школа потрібна там, де багато маленьких сіл довкола центру. Якщо такої ситуації немає, опорні школи непотрібні. Не варто створювати їх для галочки. І з цього року держава вже не виділяє коштів саме для опорних як бонус.

Вчителі мають відповідати за результат, а не за “надання уроків”. І нагадувати їм про це має якраз громада.

Повноваження щодо утримання шкіл, які включають також утримання технічних працівників, треба також повністю передати на місця. А от з вчителями, до прикладу, картина цілком інша. Щоб голова громади не міг скорочувати кількість вчителів, бо хоче зекономити бюджет, держава гарантує вчителям зарплату. Утримання вчителів – це справа державна.

 

Якщо села зазвичай конкурують між собою, то школа, навпаки, об’єднує учнів з різних сіл. Це дуже важливий фактор, який треба взяти до уваги керівникам ОТГ. Також школа має можливість готувати кадри на місцях. Куди не поїдеш, всюди кажуть, що бракує молодих, креативних, ініціативних. Але ж таких людей можна готувати у школі. Потрібне тільки суспільне замовлення. Спочатку до роботи на благо свого села дітей можна залучати через шкільне самоврядування, молодіжну раду тощо.

Децентралізація

Залишити коментар