Цей день в історії

Що змусило Костянтина IV укласти мирний договір і погодитись на виплату щорічної данини.

Розгромивши війська візантійського імператора Костянтина IV і завоювавши Добруджу, в 681 році хан протоболгар Аспарух заснував Перше Болгарське Царство зі столицею у місті Пліска, кордони якого сягали вздовж Чорного моря від Дніпра на півночі до Балканських гір на півдні.
Після того, як в кінці 660-х років Велика Болгарія хана Курбата припинила своє існування під натиском хазар, п’ятеро його синів очолили кожен власну орду, з якими рушили на завоювання нових земель. Один з них, Аспарух, вирушив до устя Дунаю, де, здолавши аварів, і розселив свій народ. Близько 679 року візантійський імператор Костянтин IV, занепокоєний загрозою на північному кордоні країни, вислав проти болгарів війська – частина з них рушила суходолом через Фракію, а інша – морем, висадившись північніше гирла Дунаю. Намагаючись атакувати Аспаруха з півночі, війська, що висадились з кораблів, застрягли в болотах і були змушені рятуватись втечею, а візантійські загони, які рухались з півдня, були розбиті. Переслідуючи їх, болгари переправились через Дунай і досягли території сучасного міста Варна.

Болгарське Царство за Симеона Великого
Болгарське Царство за Симеона Великого
Наступного року війська Аспаруха почали здійснювати набіги у Фракію, а в 681 році, знову переправившись через Дунай у кількості понад 50 тисяч чоловік, зайняли південний берег гирла Дунаю (Добруджу), що змусило Костянтина IV укласти з ними мирний договір і погодитись на виплату щорічної данини. Ця подія вважається офіційним визнанням болгарської держави, першої з варварських, що виникли на території Візантії. Території, зайняті болгарами, хоча й належали формально Візантії, були заселені слов’янами, а греками було колонізоване, в основному, узбережжя Чорного моря. Здолавши слов’янські племена із об’єднання “Союз семи племен”, Аспарух зобов’язав платити їх данину і захищати західний кордон своєї держави від аварів, і уклав договір з племенем северів, які охороняли південь. Столицею Болгарського Царства стало місто Пліска.
На початку IX ст. хан Крум розгромив аварів та візантійців, розширивши кордони на півночі до Тиси та Дністра, а на півдні – гір Родопи. Його спадкоємцям вдалось вийти до Середземного та Іонічного морів, ставши реальною загрозою для Візантії. У 865 році хан Борис прийняв християнство, що сприяло політичному визнанню Болгарії в Європі та формуванню болгарської нації. Апогею політичного, територіального і культурного розквіту Болгарське царство досягло за правління Симеона Великого (893—927 рр.) – були підкорені Сербія, Македонія, Південна Фракія, площа країни досягла 815 тис. кв. км з населенням понад 4 мільйони чоловік.
Занепад Болгарії почався в 968 році, коли київський князь Святослав захопив північно-східну частину країни. Через 50 років візантійські війська повністю підкорили Болгарське Царство, ліквідували державність, зберігши лише певну автономію Болгарської православної церкви. Друге Болгарське царство виникло в 1185 році після антивізантійського повстання і проіснувало до 1396 року, коли було завойоване Османською імперією.

Залишити коментар