Суспільство

Чи доступний Ужгород для людей з інвалідністю? Вулиця Минайська (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Обласний центр Закарпаття являє собою найменше місто з таким статусом в України як за кількістю населення, так і за площею. І це подобається як місцевим жителям, так і туристам: не треба багато часу для того, щоб дістатися від точки “А” до точки “Б”.

Однак не завжди все так легко і просто, як хотілося б. Питання полягає не лише в завантаженості автодоріг, що також має місце, а й в незручності пішохідних зон, особливо для людей з інвалідністю. Днями ініціативна група студентів УжНУ, які належать до числа осіб з інвалідністю, вирішили дослідити доступність найпопулярніших закладів та вулиць нашого міста.

Який студент не полюбляє кіно? Мабуть, таких знайдеться не багато. Тому першою точкою був обраний кінокомплекс “Доміон”, де нерідко бувають групи молоді, в т.ч. і на візках. Однак самостійно дістатися приміщення, на жаль, неможливо: немає пандуса, поручнів та контрастних позначок на сходах та дверях, що в сукупності стає перешкодою також і для тих, хто має інвалідність по зору. Тому доведеться справді йти в складі інклюзивної групи.

Рухаємося далі. В планах моніторингової групи супермаркет “Сільпо”, що на вул. Минайській. Хто ж йде за покупками без грошей? Частина вирушає до відділення “Ощадбанку” неподалік. Тут студенти без труда змогли зайти в приміщення, підійти до терміналу або, якщо раптом забули картку вдома, звернутися за наявності паспорта до каси. Є направляючи, що допомагають зорієнтуватися незрячій людині. Єдиний мінус, який все ж виявили допитливі студенти, це слабка контрастність позначень номерів кас, але цей недолік виправити не так вже і важко.

Інша частина групи підійшла до банкомату Приватбанку неподалік. Тут також особливих труднощів не виникло: висота розміщення не велика, що дуже комфортно для людини, яка пересувається на візку. А ось для людини з вадами зору було б важче, т.я. на дотик клавіатуру розпізнати неможливо, тому якщо десь затреться фарба, зняти гроші буде складно.

Я от якби довелося скористатися послугами OTPBank, то довелося би долати перешкоди, починаючи від слизького пандуса, закінчуючи дверима, що відкриваються в бік того пандуса. Про контрастність на сходах та дверях годі і говорити. Внутрішнє оформлення також засмутило студентів: каси високо, тому навіть людині невисокого зросту буде дещо некомфортно. З банкоматом, навпаки, в цьому плані труднощів не виникло: маючи картку цього банку, людина з інвалідністю зможе ним скористатися.

Нашим студентам пощастило виконати всі банківські операції та зняти гроші. Настав час йти за покупками. Дорогою вони звернули увагу на аптеку та магазин взуття. Обидва заклади виявилися недоступними.

“На жаль, тут не дотримано принципів універсального дизайну. Пандусів немає зовсім, а висота сходів та слизькі поручні явно не сприяють тому, щоб людина з ураженням опорно-рухового апарату прийшла сюди за покупками. Про людей з інвалідністю по зору годі й говорити”, – ділиться своїми враженнями Денис Сухотін, голова закарпатського обласного товариства інвалідів, який здійснював моніторинг разом зі студентами.

Але йдемо в “Сільпо”. Вхід до супермаркету виявився доступним для всіх: сходи відсутні, а скляні двері відкриваються автоматично, тому навіть маючи слабкий зір, ваші шанси зіштовхнутися з ними мінімальні (хіба що буде якась несправність). В середині спочатку труднощів не було, однак чомусь не одразу спрацював турнікет при вході до торгового залу, а на підході до кас виявилося, що відстань між ними маленька, а отже, людина на спортивному візку не має шансів там проїхати. Так само, як і немає змоги піднятися на другий поверх, де розташований магазин електроніки “Ельдорадо”: в приміщенні ліфта немає, а на ескалаторі підніматися важко навіть шкутильгаючи чи маючи поганий зір, а на візку це просто неможливо.

“Що ж, якщо захочу собі новий телефон чи ноутбук, шукатиму інші точки продажу”, – зітхнула магістрантка та відома фехтувальниця Надія Дьолог.

Наприкінці першої частини моніторингу ми запитали студентів, наскільки комфортно їм було пересуватися.

“Чесно кажучи, нелегко. Тротуари нерівні, а коли потрібно здолати пішохідний перехід, то спочатку злітаєш з пішохідної зони, а потім намагаєшся набрати швидкість, щоб потрапити знову на доріжку. Добре, що ми з Вадимом спортсмени, для нас це не настільки важко, а от як іншим?” – поділилася враженнями Надія.

Але це ще не кінець! Попереду проспект Свободи, стара частина міста, ще один великий супермаркет та головна будівля для учасників моніторингової групи – дорога до навчальних корпусів на БАМІ. Чи зможуть студенти дістатися туди та з якими труднощами зіштовхнуться? Читайте в наших наступних матеріалах.

Примітка: Ідея моніторингу виникла не випадково. Студенти з інвалідністю, що прагнуть жити повноцінним життям, звернулися до міської ради з проханням проведення капітального ремонту ряду вулиць та закладів, які вони відвідують найчастіше. Однак оскільки одразу охопити все неможливо, було вирішено обрати п’ять найважливіших об’єктів, на реконструкцію яких будуть закладені гроші в бюджеті міста на наступний рік.

Карпатський Оглядач

1 коментар

Залишити коментар