Важливе Суспільство

Чи доступний Ужгород для людей з інвалідністю? Мікрорайон БАМ (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Ця частина міста є однією з найбільш пожвавлених. адже тут знаходиться кілька закладів: міська лікарня, поліклініка та кілька навчальних корпусів УжНУ. Щодня сюди приходять тисячі людей, яким далеко не завжди легко дістатися цих країв.

Почнемо з дороги, що веде від гуртожитків до університету. Відстань невелика (всього одна зупинка на маршрутці), тому її цілком реально пройти пішки, але… Тротуару як такого немає, а отже, потрібно йти по проїжджій частині або вздовж новобудов, де той таки тротуар є лише невеличкими клаптиками перед будинками, а решта – просто роками протоптана стежинка.

До речі, і сама зупинка явно не пристосована, щоб нею могли користуватися люди з інвалідністю: висока сходинка, подекуди потріскана плитка, немає спусків, контрастних позначок.

Подібна ситуація і на обох зупинках біля міської поліклініки: тут потрібно перебувати в гарній спортивній формі, щоб спуститися до маршрутки чи піднятися, виходячи з неї.

Позитивним моментом є те, що дорога до навчальних корпусів УжНУ в цьому районі вже більш-менш відповідає нормам, хоча спуски зробити не завадило.

“Як на мене, було б непогано зробити й цю доріжку, що веде до корпусів безпосередньо від зупинки. Якщо я, наприклад, виходжу з шістки, то мені немає сенсу проходити ще кілька метрів до того тротуару, адже тут є дорога, яку лише потрібно обладнати належним чином”, – каже третьокурсниця Марина Лавришинець, яка має проблеми з опорно-руховим апаратом.

Після цього ми вирішили спуститися до лікарні та поліклініки, адже сюди нерідко доводиться звертатися в тому числі і студентам (на педагогічних спеціальностях перед проходженням практики потрібно пройти медогляд, – прим. авт.).

На жаль, якщо виходити на зупинці на вимогу безпосередньо біля шлагбауму,  то варто бути готовим до нерівностей тутешнього тротуару. Власне на території лікарні ситуація дещо краща: принаймі, немає суттєвих перепадів висоти між тротуаром та основною дорогою (хоча краще було б, якби цих перепадів не було зовсім!). Вхід до приймального відділення суттєвих труднощів не викликав, крім того, що варто попрацювати над освітленням при вході: пройшовши через автоматичні двері, одразу варто зорієнтуватися в приміщенні через брак світла.

Однак моніторингову групу зацікавив центральний вхід. Тут на нас чекали сходинки: дещо слизькі (хоча з одного боку є гумові наклейки), але з обох боків є поручні. За такої ситуації людині на візку доведеться йти лише через приймальне відділення. До того ж, двері вузькі, дверна ручка зливається із загальним фоном.

Зайшовши до лікарні, ми знову наштовхуємося зі сходами та поручнем лише з одного боку, без контрастних позначок. Єдине тішить, що можна обрати сходи ліворуч або праворуч, що дає змогу спиратися на поручень.

Останнім пунктом перевірки доступності в цьому районі стала міська поліклініка. Стан тротуарів ми коментувати не будемо:

Однак площа перед будівлею поліклініки знаходиться на реконструкції. І судячи з усього, пересуватися нею буде комфортніше. Головне, щоб врахували і вхід до закладу: поклали поручні по обидва боки пандуса та зробили контраст на сходах.

Власне в поліклініці нас засмутили кілька моментів: 1) двері – вузькі, без контрасту та розташовані по діагоналі одна щодо одної; 2) сходи на другий поверх.

Нагадаємо, раніше проводився моніторинг доступності вулиці Минайської.

Карпатський Оглядач

Залишити коментар