Економіка Транскордонне співробітництво

У світ вийшла нова книга “Чому Азії вдалося”.( Частина 1)

Вільний ринок і вільна торгівля ефективні тільки для країн, які досягли певного рівня індустріального розвитку. Для інших потрібен примус виробника до експорту. Центробанк — ніякий не незалежний орган, а інструмент у руках уряду. Іноземні інвестиції не вирішують проблем розвитку країни і бідності населення. Початкову енергію для стрибка до першого світу дають дрібні фермерські господарства. Фінансова дерегуляція і «англо-саксонська» модель ринку добрі тільки після того, як ви масово продаєте свої високотехнологічні товари на світовому ринку. Книга «Чому Азії вдалося» професора Кембриджа і журналіста «Financial Times» Джо Стадвелла ставить з голови на ноги уявлення, що потрібно робити в економіці, аби країні перейти з третього світу в перший.

В усьому світі лише декільком країнам Азії вдалося вискочити з бідності і приєднатися до золотого мільярду.

Джо Стадвелл. Фото з сайту innovationiseverywhere.com

Британський досвід і німецька теорія

Історія успіху азійських країн почалася в Німеччині XIX століття. Там існувала так звана історична школа, найбільшим світилом якої був Фрідріх Ліст. Школа доводила, що ідею вільного ринку пропагують багаті країни, які вже досягли успіху, а іншим державам, щоб стати багатими, варто підтримувати свою промисловість.

Погляди Ліста на розвиток формувалися в 1825—1832 роках, поки він жив у США, у той час Штати вели політику підтримки «видів промисловості, що зароджуються».

Зі свого боку США копіювали досвід Британської імперії, коли «крайній протекціонізм забезпечив піднесення Британії до глобального домінування», — як ішлося у звіті для Конгресу 1791 року. При цьому Ліст вважав, що вільна торгівля має становити кінцеву мету країни.

Його погляди активно вивчали в Азії і втілили в життя, і після економічного успіху Німеччини ще раз довели його правоту.

У німців навчилися японці. Один із прем’єрів епохи Мейдзі прожив у Німеччині два роки, японська еліта часто їздила туди вчитися. І це дало результат: японці — єдині у світі, кому вдалося наздогнати західні народи та створити промисловість.

Німецький і японський ключ до успіху однаковий: збільшення інвестицій у промисловість і злиття дрібних компаній у великі.

«Японія епохи Мейдзі почала імплементувати свою промислову політику в 1870-х роках, так само, як Пруссія свою наприкінці XVII століття, відкриваючи низку державних фабрик в основних галузях промисловості.

Більшість із них зазнали збитків, але, як і в Пруссії, уряд був готовий давати субсидії для початкового процесу навчання, коли приватні інвестори не бажали ризикувати своїм капіталом на користь бізнесу, який вони погано розуміли», — пише автор.

Німці, а за ними і японці брали чужі технології, вчилися з ними працювати і вдосконалювали їх.

Залишити коментар