Політика

Україна підписала Конвенцію про доступ до офіційних документів

Вчора Україна підписала Конвенцію про доступ до офіційних документів. Для того, щоб Конвенція набула чинності необхідна лише одна ратифікація.

Ця Конвенція – перший міжнародний документ у цій сфері, який буде мати обов’язковий характер для країн, що її ратифікували. Автори Конвенції заклали у ній мінімальні стандарти доступу до документів, зокрема, права ознайомитись із оригіналом документа чи отримати його копію у будь-якій доступній формі, права оскаржити відмову розпорядника тощо. Обов’язок гарантувати такі права Україна фактично виконує, адже аналогічні положення уже закріплені у Законі України “Про доступ до публічної інформації”, який наразі входить до десятки найкращих у Європі.

Свого часу міжнародні експерти критикували Конвенцію за надто низькі стандарти у механізмі захисту та реалізації права на доступ до офіційних документів, закріплених в її положеннях. Більшість країн Європи уже мають національне законодавство, що регулює питання доступу громадян до інформації чи документів, які знаходяться у володіння державних органів, і ці закони забезпечують більші гарантії в їх отриманні. В Україні розпорядниками інформації визнаються будь-які державні органи (без прив’язки до виконання адміністративних функцій), а також:

  • юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, – стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
  • особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, – стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків;
  • суб’єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, – стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
  • суб’єкти господарювання, які володіють суспільно важливою інформацією (інформацією про стан довкілля, якість харчових продуктів, аварії, катастрофи, небезпечні природні явища тощо)

Конвенція проголошує пріоритет національного законодавства, якщо воно має більше гарантій для запитувача – у таких випадках буде застосовуватись саме національне законодавство. Для прикладу, у частині третій статті 6 Конвенції міститься положення, яке надає право розпорядникам інформації відсилати запитувача до легко доступних альтернативних джерел, де розміщено запитуваний документ, наприклад, публікації такого документу на сайті. Проте, частина друга статті 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розцінює такі дії як неправомірну відмову, за що передбачає відповідальність.

Ратифікуючи Конвенцію Україна декларує прихильність до принципу відкритості діяльності органів влади та водночас демонструє здатність до повноцінної участі у виробленні міжнародних стандартів і поширенні найкращих практик у сфері доступу до інформації.

Відповідно до частини другої статті 2 Конвенції країни-підписанти мають здійснити всі необхідні заходи, в тому числі внести зміни до національного законодавства, щоб забезпечити ті мінімальні стандарти, які в закріплені у Конвенції.

Жодних радикальних змін до нашого законодавства не доведеться вносити. Закон України “Про доступ до публічної інформації” був прийнятий у 2011 році і розроблявся з урахуванням основних положень Конвенції:

  • гарантує право на доступ до документів будь-якій особі без пояснення причин та намірів отримання інформації, подальшого використання документів
  • містить положення щодо врахування суспільного інтересу в інформації, відображеній в офіційному документі, та надання документу, якщо цей інтерес переважить шкоду завдану інтересам, визначеним законодавством (фактично дублюється обов’язок застосовувати «трискладовий тест», передбачений частиною другою статті 6 Закону «Про доступ до публічної інформації»)
  • встановлює обов’язок для розпорядників належним чином поводитись із документами для того, щоб вони були легко доступні
  • зобов’язує пересилати запити за належністю до іншого розпорядника у випадку, коли орган не володіє запитуваним документом

Необхідно буде переглянути на відповідність Конвенції законодавство щодо доступу до архівних документів, адже дія Конвенції поширюється і на ті офіційні документи, що були передані до архіву .

Новим є встановлення системи моніторингу, який буде спрямовано на забезпечення країнами-підписантами належної та ефективної імплементації положень Конвенції, розвитку права на доступ до офіційних документів.

Центр демократії та верховенства права

Залишити коментар