Цей день в історії

Суд над “кривавою” графинею

2 січня 1611 року в замку Битчанський Град почався суд над графинею Елізабет Баторі, звинуваченою у тортурах і масових вбивствах молодих дівчат. Її було засуджено до смертної кари, проте через знатне походження, вирок було замінено на пожиттєве ув’язнення у власному замку Чахтице.

 
  Елізабет Баторі народилась в 1560 році в угорській шляхетній родині, пов’язаній із трансильванськими воєводами, і доводилась племінницею королю Речі Посполитійі князю Трансільванії Стефану Баторію. Вона отримала відміну освіту, вільно володіла крім рідної німецькою, грецькою та латиною і в 15 років була видана заміж за малоосвіченого 20-річного Ференца Надасді, представника іншого знатного угорського роду, який взяв прізвище дружини і зробив кар’єру офіцера угорської армії. Елізабет народила чотирьох дітей і 4 січня 1604 року овдовіла, коли її чоловік, який прославився великою мужністю в бою і надзвичайною жорстокістю до полонених, несподівано помер під час Тринадцятилітньої війни Угорщини з Османською імперією.
Елізабет Баторі, 1585 рік

Елізабет Баторі, 1585 рік
По смерті чоловіка Елізабет Баторі проживала у Чахтицькому замку, подарованого її свекрухою в день весілля, поблизу містечка Тренчин (нині – Словаччина) в Малих Карпатах, і приблизно у цей час місцевий лютеранський священник Іштван Магярі спочатку публічно, а згодом письмово листами у Відень, звинуватив графиню у вбивствах молодих дівчат. У березні 1610 році, після численних скарг і коли чутки про злочини Баторі стали ширитись країною, король Матвій Габсбург наказав палатину Угорщини Дьордю Турзо провести розслідування.
За розпорядженням Турзо нотаріуси зібрали більше 300 свідчень, котрі дали можливість встановити, що протягом тривалого часу дівчата-підлітки з місцевих селян викрадались або наймались на роботу в Чахтицький замок, де їх піддавали побоям, тортурам, калічили і морили голодом. Серед жертв Елізабет Баторі були і діти дрібної шляхти, яких батьки відправляли в замок графині для навчання правилам етикету. Деякі свідки вказували, що Баторі особисто катувала і вбивала служниць і робила це не лише у Чахтицькому замку, але й у її маєтках в Шарварі, Дойчкройці (нині – Австрія), Пожоні (нині – Братіслава) та Відні.

Дьордь Турзо, 1607 рік

Дьордь Турзо, 1607 рік
29 грудня 1610 року за наказом Турзо були заарештовані графиня Баторі та четверо її слуг – годувальниця Ілона Йо, ключниця Доротея Шемтес, служниця Ката Бенечко та карлик Яной Уйварі. На території замку були знайдені одна вбита дівчина, одна замордована, але ще жива, і кілька замкнених у підвалі, а також скелети і рештки людських тіл. Дізнавшись, що серед потерпілих є діти і дворянських сімей, король розпорядився стратити Баторі, але Турзо зумів його переконати, що це може підірвати репутацію сімейства Баторі, що правило в Трансільванії, а засудження на довічне ув’язнення позбавить короля необхілності повертати особистий борг графині і її родині.
Суд над Елізабет Баторі під головуванням королівського судді Теодозія Суло розпочався 2 січня 1611 року в резиденції Турзо у замку Битчанський Град (нині – Словаччина) – 20 судей заслухали десятки свідків і причетних до справи, котрі свідчили проти графині. В ході судового розгляду, слуги Шемтес і Уйварі повідомили про 37 відомих їм жертв, а інші вказували на більше 50 постраждалих й повідомили про щоденник Баторі, в який вона занотовувала тортури і в якому, за їх словами, налічувалось більше 650 жертв. Щоденник так і не був знайдений і суд зафіксував кількість убитих у 80 чоловік, але чутки про сотні вбитих стали підставою для легенд, що Елізабет Баторі приймала ванни в крові молодих дівчат, і внесення її в Книгу рекордів Гіннеса як жінки-вбивці з найбільшою кількістю жертв.
За рішенням суду у слуг Шемтес, Йо і Уйварі розпеченими щипцями відірвали пальці рук, після чого ключницю Шемтес і годувальницю Йо спалили живцем, а карлику Уйварі відрубали голову. Служниця Бенечко, визнана винною у заманюванні жертв в замок, була засуджена на довічне ув’язнення. Сама графиня була поміщена в одну з кімнат Чахтицького замку, де її замурували, залишивши лише маленькі віконця для вентиляції і подавання їжі. Елізабет Баторі залишалася там протягом чотирьох років, до самої своєї смерті 21 серпня 1614 року. Вона була похована на цвинтарі місцевої церкви, але після численних скарг її тіло перенесли у сімейний склеп Баторі в місті Есед (нині – Надьєчед, Угорщина) й на сьогодні його місцезнаходження невідоме.

Матвій Габсбург, 1625 рік

Матвій Габсбург, 1625 рік
Велика спадщина Елізабет Баторі була поділена між її чотирма дітьми, яких на той момент уже імператор Священної Римської імперії Матвій Габсбург згодом звинуватив у зраді через ніби-то причетність до злочинів матері, вислав з Угорщини і разом з Турзо заволодів їх маєтками та землями. Двоє з них повернулись з Польщі на батьківщину у 1640 році, коли вже родина Баторі втратила будь-який політичний статус в Угорщині та Трансільванії.

Залишити коментар