Важливе Суспільство

Родзинка міста потребує уваги та вдосконалення

Шановні жителі, ви коли не будь думали про пожежну безпеку вашого  міста, району? Мабуть не кожен.

 

Після Першої світової війни Закарпаття відійшло до складу Чехословацької республіки. Саме в цей короткий міжвоєнний проміжок часу регіон та Ужгород досить бурхливо розвивалися. Уряд ЧСР не шкодував інвестицій у регіональний розвиток та між іншим надав субвенцію самоврядуванню міста обсягом у 8 млн. чеських крон на облаштування централізованого водогону та супутньої інфраструктури. Таким чином у місті з’явилися мережа гідрантів, які на протязі 87 років берегли і бережуть наше місто, окрім цього вони  є певною родзинкою, адже наземні гідранти мають цікавий зовнішній вид.

Результат пошуку зображень за запитом "Ужгород гідранти"

На даний час суть не в мистецькій стороні гідрантів « Матічки»,а у доцільному їх використанні.  Тривалий час наші гідранти були нікому не потрібними  і було кілька ініціатив , які привертали увагу до цього питання. Наприклад намагалися пофарбувати цілу мережу  у червоний колір , це продовжувалося на протязі кількох років.  Здебільшого цими питаннями займалися місцеві туризмознавці, але навіть це не допомогло: вони нікому не були потрібними, їх не обліковували, сам КП « Водоканал» навіть не може сказати точно скільки гідрантів такого типу є у їх підпорядкуванні.  В архівах виявили, що їх в Ужгороді налічувалися 300 одиниць. На сьогодні коли проводився рейд,  комісією  виявили 68 штук на мережі. Окрім цього деякі з них були виявлені у кафе – ресторані « Снек», у майстерні одного відомого ужгородського скульптора і кілька гідрантів побачили на складі КП « Водоканалу», а скільки ще десь ховаються у приватних «колекціях» важко сказати.  Мешканці міста розповідали про те , що бачили , що колись при  ремонті водопроводів гідрант просто викидався – валявся на узбіччі, поки його не підібрав якийсь « добрий самаритянин»  і не відвозив на здачу вторинної сировини.

Результат пошуку зображень за запитом "Ужгород гідранти"

Небайдужі до цього питання активісти почали звертатися до влади щоб вона нарешті побачила проблему.  І спільними зусиллями є певні зрушення: міська влада прийняла цільову програму для виділення значних коштів на реставрацію та капітальний ремонт гідрантів і стоїть питання про придбання нових гідрантів там де вони дійсно потрібні, тому що наприклад підземні гідранти – більш вразливі  до різних атмосферних і погодних чинників, таким чином вони найбільше виходять з ладу. Наземні гідранти – більш стійкіші. Як бачимо за дуже багато років байдужого ставлення до них, вони стали занедбаними  і їм бракує елементів. Хоча це не заважає їм бути корисними для суспільства.

На даний час не ставиться питання закупити нові гідранти замість чеської « Матічки» , навпаки  було домовлено з владою, що КП « Водоканал»  візьме їх на баланс , прийнанні спробує взяти. Стосовно ринкової вартості гідрантів 1930 року, вони нічого не коштують, через термін придатності, який вже давним давно зійшов, але все одно після реставрації  вони знову отримують якусь вартість, і їх можна буде далі використовувати . Зараз  є потреба у придбанні нових сучасних гідрантів  для тих локацій у місті де їх немає , або змінити на нові підземні зношені і втрачені,  все місто має загрозливу ситуацію  з пожежною безпекою, дуже багато гідрантів радянського періоду є не функціональними і непридатними до застосування.

 

 

 

Студентка 1 курсу заочного відділення

ф –ту журналістики УжНУ

Сентимрей Наталія