Цей день в історії

Підписання Ризького мирного договору

Після завершення Першої світової війни відбулося підписання ряду мирних договорів, за умовами яких визначалися кордони держав та сфери їх впливу на окремі території.

Мирні переговори між Польщею та Росією почалися в серпні 1920 року в Мінську. Радянська сторона намагалася долучити до них делегації УСРР та Галицької СРР.  Оскільки більшовики заявляли про свою згоду на те, щоб лінія кордону проходила значно східніше лінії Керзона і після серпневих поразок вже не претендували на Східну Галичину, то після перенесення переговорів до Риги, які продовжилися 21 вересня, про участь делегації від Галицької СРР вже не йшлося, натомість представники УСРР деякий час підтримували вимоги Західноукраїнської Народної Республіки, делегація якої на чолі з Костем Левицьким прибула до Мінська та наполягала на вирішення статусу Східної Галичини шляхом проведення референдуму. Однак при ухваленні рішень ці вимоги жодним чином враховані не були.

Результатом перегорів став підписаний 18 березня 1921 року “Мировий договір між Україною і Росією з одної сторони й Польщею з другої”, який було складено українською, російською та польською мовами і усі три варіанти визнавалися автентичними. У преамбулі йшлося про те, що РСФРР підписала договір як за себе, так і за Білоруську СРР.

Зміст Договору охоплював різні аспекти – територіальні, проваві, кульутрні, майнові, фінансові тощо. В статті І зазначалося: “Обидві укладаючі Договір сторони оповіщають стан війни між ними припиненим”. У статті ІІ детально описувалася лінія кордону Польщі з РСФРР, БСРР та УСРР, яка з 1923 року стала лінією кордону з СРСР, а в ст. ІІІ йшлося про відмову від будь-яких претензій Росії та України на території на захід від відзначеної у ст. ІІ лінії, і Польщі на користь України та Білорусії від будь-яких прав чи домагань на землі, що знаходяться на схід від цієї лінії. Далі йшли статті про визнання суверенітету, невтручання у внутрішні справи, про спосіб визначення громадянства та репатріацію тощо. У ст. Х йшлося про амністію за політичні злочини. Найбільше місця зайняли статті про вирішення майнових питань, в тому числі повернення Польщі належних їй архівів, культурних цінностей, фінансів, майна тощо. Зокрема, у ст. ХІІІ йшлося про те, що внаслідок активної участі земель Польської республіки в господарчому житті колишньої Російської імперії Росія та Україна мають їй виплатити протягом року 30 млн золотих рублів в монетах або зливках. А згідно додатку до ст. ХІV Росія та Україна мали передати Польщі 300 паровозів, 260 пасажирських та 8100 товарних вагонів понад ту кількість ширококолійного залізничного транспорту, яка й так перебувала у Польщі. Можна було передати еквівалент у грошовій формі – 13,149 млн золотих рублів.

Зміст осовних 26 статей уточнювався у п’яти додатках (опубліковано чотири з них- з другого по п’ятий). В останній, ХХVI статті Договору йшлося про набуття чинності умов Договору: він мав вступити у дію після ратифікації, яка планувался в тридцятиденний термін, та обміну ратифікаційними грамотами, який мав відбутися в 45-денний термін. Ці умови були дотримані. Зокрема, Всеукраїнський ЦВК ратифікував Договір 17 квітня 1921 року, а обмін ратифікаціями відбувся 30 квітня 1921 року.

Ризький договір формально діяв до 17 вересня 1939 року, коли перед окупацією Західної України і Західної Білорусії його в односторонньому порядку денонсував СРСР.

Цей день в історії

Залишити коментар