Суспільство

Професор УжНУ презентував 400-сторінкову працю, присвячену русинському питанню

2 листопада у Закарпатській обласній універсальній бібліотеці ім. Ф. Потушняка відбулася презентація книги «Русинський» сепаратизм: націєтворення in vitro»  доктора філологічних наук, професора УжНУ Любомира Белея.

Книга вийшла до Форуму видавців цього року в київському видавництві «Темпора».

В анотації йдеться про те, що автор відслідковує історичні зв’язки, аналізує соціокультурний контекст і викриває псевдонаукові маніпуляції, які лежать в основі «русинського сепаратизму». У дослідженні описано особливості таких рухів України, Словаччини, Румунії, Польщі, Сербії, США та Канади.

«Русинство – це не є наука, а технологія, дуже майстерно сконструйована у дусі постправди. Закарпатські діалекти детально досліджені українськими вченими і не тільки. І всі, починаючи від Михайла Лучкая і закінчуючи сучасними діалектологами, сходяться на тому, що це – українські говори. Тому, коли почали творити так звану русинську мову, то стартували із графіки, – пояснює під час презентації доктор філологічних наук, професор Любомир Белей. – Дітям у школі, студентам у вузі потрібно прищеплювати думку про те, що говори – це також величезне багатство української мови. Причому як закарпатські, так і поліські, наддніпрянські – які би вони не були. Усі говори самобутні й коштовні».

Довідково:

Любомир Омелянович Белей – доктор філологічних наук, професор кафедри української мови Ужгородського національного університету. Директор і засновник Науково-дослідного інституту україністики імені Михайла Мольнара.

Автор наукових та науково-популярних  книг – «Ім’я для дитини в українській родині (1993), «Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньої антропонімії XIX—XX ст.» (1995),  «Нова українська літературно-художня антропонімія: Проблеми теорії та історії» (2002), «Старослов’янсько-український словник» (2001, у співавт.), «Українські імена колись і тепер» (2010), «Не минаючи ані титли… Лінгвобіографія старослов’янскої мови» (2015).

 Карпатський оглядач

Залишити коментар