Цей день в історії

Проголошення незалежності Південно-Африканської Республіки

Певний час дана територія перебувала під владою Британської корони. Якою ціною далося це рішення для обох сторін?

31 травня 1902 року в Преторії був підписаний мирний договір, який завершив Другу англо-бурську війну, – бурські (голландські) республіки Трансвааль і Оранжева Вільна держава втратили незалежність і увійшли до складу Британської імперії. У наступні роки Лондон доклав чимало зусиль для їх об’єднання із англійськими Капською колонією і колонією Наталь у більш тісний союз. З цією метою 12 жовтня 1908 року почала роботу Національна конвенція, яка протягом року врегулювала засади урядового, законодавчого та економічного союзу колоній, які у формі конституційного акту були передані британському уряду.

19 серпня 1909 року відповідний законопроект був затверджений Британським парламентом, а 20 вересня – підписаний королем Едуардом VII. “Акт про Південну Африку” містив конституцію Південно-Африканського Союзу (ПАС), за якою виконавча влада в ПАС належала англійському монарху або призначеному ним генерал-губернатору, при якому створювалася виконавча рада; законодавчим органом ПАС був парламент, що складався з англійського короля чи королеви, сенату і асамблеї (палати зборів), членами якого могли бути обрані лише британські піддані європейського походження.

На відміну від Канади і Австралії, які стали домініонами через федерацію британських колоній, “Акт про Південну Африку”, який набув чинності 31 травня 1910 року, створив централізовану, унітарну державу, кожна з чотирьох провінцій якої управлялась адміністратором, призначеним центральним урядом. Він започаткував систему расової та національної дискримінації, яка після Другої Світової війни переросла в систему апартеїду, засудження якого Британською співдружністю націй привела до проголошення 31 травня 1961 року незалежної Південно-Африканської Республіки.

Цей день в історії

Залишити коментар