Цей день в історії

Прихід до влади Володимира Мономаха

Боротьба за владу – явище аж ніяк не нове. Як сьогодні, так і сотні років тому бажання зайняти найвищу посаду спонукало претендентів до рішучих кроків.

Володимир Всеволодович вперше став княжити у 1073 році в Смоленську у віці 20 років. Після смерті батька 13 квітня 1093 року Володимир не став боротися за Київ, погодившись на княжіння в ньому свого двоюрідного брата Святополка Ізяславича, однак порушив традицію, за якою в Новгороді княжив старший син київського князя, і зберіг за своїм сином Мстиславом новгородський престол. Наступного року їх двоюрідні брати Святославичі, скориставшись кількома поразками Володимира і Святополка у війні з половцями, заявили свої претензії на Чернігів, Смоленськ та Новгород, і Володимир був змушений погодитись на княжіння в Переяславі, де правив майже 20 років.

Святополк Ізяславич помер 16 квітня 1113 року і після його поховання у заснованому ним Михайлівському Золотоверхому монастирі постало питання про успадкування престолу – нехтуючи рішенням Любецького з’їзду 1097 року, за яким Київ був отчиною нащадків Святополка, частина бояр висловилась за повернення до традиційного порядку престолонаслідування за родовим старшинством. Між тим, у період безвладдя в Києві почалось повстання невдоволених запровадженими податками, зокрема на сіль, і великими боргами лихварям, міщан і черні, котрі почали громити та грабувати двори чиновників княжої адміністрації та юдейський квартал. Остерігаючись повного розорення міста та монастирів і вбивства рідні Святополка, бояри запросили на велике княжіння Володимира Всеволодовича, який прибув до Києва разом з дружиною 27 квітня 1113 року і був урочисто зустрітий делегацією на чолі з митрополитом Никифором.

Придушивши силою повстання, Володимир того ж року прийняв зведення із 69 статей кримінального, цивільного і судового права, відоме як “Статут Володимира Всеволодовича”, який дозволив звільнити від фінансової залежності багатьох боржників, обмежив свавілля лихварів і владу землевласників над смердами, закупами, рядовичами і холопами.

Розсадивши своїх синів по основних містах Русі, Володимир силою приборкав невдоволених узурпацією влади синів Святополка, в яких він відібрав Волинь, відірвав від Полоцька Мінське князівство і за кілька років поширив великокнязівську владу на більшій частині Київської держави (крім Галицької, Чернігово-Сіверської та Полоцької земель), яка за правління Володимира Мономаха, а по його смерті в 1125 році – його сина Мстислава Великого, пережила останній період своєї єдності.

За його ініціативою у 1116 році ігумен Михайлівського Видубицького монастиря Сильвестр переписав літопис Нестора “Повість временних літ”, продовживши його подіями з 1110 по 1123 рік. До нього увійшла і легенда про начебто родиний зв’язок київського князя з візантійським імператором Костянтином IX з македонської династії Мономахів, завдяки котрій Володимир Всеволодович увійшов в історію з прізвиськом Мономах.

Цей день в історії

Залишити коментар