Цей день в історії

Прийняття Першої Конституції УРСР

Про досконалість (чи недосконалість) документів цього періоду можна говорити надзвичайно багато. Однак варто зважати на той факт, що цей нормативно-правовий акт закладав підвалини життя нашої країни протягом тривалого часу.

Ухвалення Конституції Української Соціалістичної Радянської Республіки відбулося 10 березня 1919 року. За нею УСРР оголошувалася “організацією диктатури трудових та визискуваних мас пролетаріату і біднішого селянства над їхніми віковими гнобителями і експлуататорами – капіталістами та поміщиками” (ст.1). Щодо статусу, то хоча побоювання боротьбистів і не справдилися, однак у ст.4 Конституції було записано, що УСРР “заявляє про свою тверду рішучість увійти до складу міжнародної соціалістичної республіки, як тільки утворяться умови для її появи”, йшлося також про намір вступити у “найміцніше об’єднання” із вже існуючими радянськими республіками.

Під час обговорення презентованого Олександром Хмельнцьким проекту Конституції пролунала пропозиція боротьбиста Василя Еллана-Блакитного внести доповнення про те, що “влада “встановлює повну рівноправність всіх націй в Україні, відкидаючи всі національні привілеї, усуваючи можливість національної ворожнечі і ставлячи завданням радянської влади сприяння трудящим недорозвинутих націй, шляхом підняття національної культури, до найліпшого їх розвитку, до рівня безпосередньої і свідомої їх участі в соціалістичному будівництві”. Йшлося, зрозуміло, в першу чергу про підняття саме української мови та культури. Відмова Хмельницького була цілковито відвертою та відповідала баченню ситуацію переважною більшістю ЦК КП(б)У: “Я думаю, що якщо ми будемо турбуватися про культуру кожної нації в окремості, то це буде нездорова національна відрижка”.

«УСРР визнає працю за обов’язок всіх трудящих республіки і пропонує гасло: “Хто не працює, той не їсть”» – Ст. 27 Конституції УСРР

Конституція складалася з трьох розділів. Перші 5 статей становили “Основні засади”, про деякі положення яких ми вже згадали. Другий розділ мав назву “Конституція радянської влади” та підпункти “а) організація центральної радянської влади” (Всеукраїнську з’їзди рад, ВУЦВК, РНК УСРР) та “б) організація місцевої радянської влади”, де, зокрема, йшлося і про те, хто мав і хто не мав права обирати та бути обраним. Третім розділом стала затверджена у лютому “Декларація прав і обов’язків трудящого і експлуатованого народу України”, один із пунктів якої (ст.28 Конституції) звучав так: “УСРР визнає працю за обов’язок всіх трудящих республіки і пропонує гасло: “Хто не працює, той не їсть”.

Остаточно текст Конституції був затверджений на засіданні ВУЦВК 14 березня 1919 року. Тоді ж були обрані і непередбачений в Конституції, але реальний владний орган – Президія ВУЦВК у складі 5 осіб (голова – Григорій Петровський, члени: Володимир Затонський, Станіслав Косіор, Олександр Хмельницький та Климент Ворошилов), який діяв у період між сесіями ВУЦВК, та персональний склад уряду – Ради народних комісарів, яку знову очолив Християн Раковський.

Конституція УСРР 1919 року проіснувала до травня 1929 року, коли було ухвалено новий Основний закон.

Цей день в історії

Залишити коментар