Цей день в історії

Правління Марії-Терезії

20 жовтня 1740 року по смерті Карла VI Габсбурга імператрицею Священної Римської імперії у відповідності до «Прагматичної санкції» стала його 23-річна дочка Марія Терезія, правління котрої стало одним з найуспішніших в австрійській історії.

 
Карл VI Габсбург успадкував трон Священної Римської імперії в 1711 році по смерті свого старшого брата Йосифа I. Вони обоє не мали синів і щоб забезпечити нероздільність родових земель 19 квітня 1713 року Карл VI прийняв закон про престолонаслідування, відомий як «Прагматична санкція», згідно з яким успадкування престолу відбувалось за правом первородства незалежно від статі спадкоємця.
Єдиний і довгоочікуваний син Карла помер у 1716 році відразу після народження і його спадкоємницею стала дочка Марія Терезія, яка народилась наступного року. Незважаючи на те, що «Прагматична санкція» була визнана становими сеймами Імперії і майже всіма провідними країнами Європи, претезії на володіння Габсбургів заявив курфюрст Баварії Карл VII Віттельсбах, одружений на дочці Йосипа I (двоюродній сестрі Марії Терезії). Тому виховання майбутньої спадкоємниці з раннього дитинства було націлене на підготовку до державного управління.
Марія Терезія отримала добру освіту, володіла крім німецької, латиною, французькою та італійською мовами і 12 лютого 1736 року у Відні вийшла заміж за герцога Лотарингії Франца Стефана. З огляду на те, що спадщина Габсбургів була важливим питанням європейської політики, для збереження балансу сил Франц був змушений відмовитись від спадщини у Лотарингії і герцогства Бар у Франції, натомість ставши родоначальником латаринзької гілки Габсбургів.
Не маючи якихось здібностей ні до військової ні до державної служби, Франц не став співправителем Священної Римської імперії, коли 23-річна Марія Терезія вступила на престол 20 жовтня 1740 року по смерті батька. Присвятивши практично все своє життя легітимізації «Прагматичної санкції», Карл VI залишив у спадщину майже збанкрутілу Австрію, яка тривалий час вела війну за польську спадщину Августа II і з Османською імперією.
Невдовзі свої претензії на австрійські землі заявили не лише баварський курфюст Карл Альбрехт, якого підтримали король польський Август III і сардинський Карл Еммануіл III, а також гаранти «Прагматичної санкції» король іспанський Філіп V і прусський Фрідріх II Великий. 16 грудня 1740 року прусські війська увійшли в Сілезію, що стало початком восьмирічної Війни за австрійську спадщину, яка закінчилась підписанням Аахенського миру, за яким Габсбурги зберегли більшу частину своїх володінь (крім Сілезії та частини італійських володінь), при визнанні усіма державами монарших прав Марії Терезії і «Прагматичної санкції».
Будучи від природи енергійною і практичною людиною, Марія Терезія зуміла оточити себе здібними людьми, які втілили ряд реформ в дусі освіченого абсолютизму, – була централізована суддівська влада, запроваджені цивільний і кримінальний кодекси, замінена наймана армія рекрутською, уніфікована система податків для всіх верств суспільства, обмежена панщина, запроваджена початкова шкільна освіта. Завдяки цьому Австрія до 1780 року стала потужною європейською країною, а сорокарічне правління Марії Терезії стало “золотим століттям” австрійської історії.

Залишити коментар