Цей день в історії

Початок Громадяснської війни в США

Втрати в цій найкривавішій за всю історію країни війні вимірюються сотнями тисяч людей.

У першій половині XIX століття США формально були поділені на рабовласницький Південь та індустріальну Північ. Завдяки активному становленню капіталізму, зокрема бурхливому розвитку промисловості, основний потік емігрантів, що прибували до країни, осідали у північних штатах. Тут проводилася заходи щодо емансипації жінок та активно впроваджувалась політика зрівняння у правах білих та чорношкірих громадян. На противагу Півночі, Південь був здебільшого аграрним, де основним впливом користувались білі плантатори, які отримали величезні земельні наділи після приєднання до США земель, здобутих після перемоги у Американо-мексиканській війні 1846—1848 рр.. Використовуючи працю рабів, вони не були зацікавлені у реформуванні суспільної системи.

З часом до протиріч Півоночі та Півдня додалася і податкова політика федерального уряду – Південь виступав за мінімізацію ввізних мит, в той час, як північні штати намагались високими митами на імпорт захистити свою промисловість.

Невдовзі після того як 9 листопада 1860 року президентом США був обраний кандидат від Республіканської партії Авраам Лінкольн, противник рабовласництва, Південна Кароліна заявила про вихід із складу США. Протягом наступних шести тижнів за її прикладом вчинили штати Міссісіпі, Флорида, Алабама, Джорджия, Луїзіана і Техас. Відокремлені штати утворили Конфедерацію, 8 лютого 1861 року сформували тимчасовий уряд, а 9 лютого Джефферсон Девіс був обраний президентом Конфедерації Сполучених Штатів. Її конституція підтверджувала законність рабовласництва. Після початку війни між Півднем і Північчю на боці Конфедерації виступили штати Вірджинія, Арканзас, Теннессі і Північна Кароліна.

Перший серйозний бій відбувся у Вірджинії біля залізничної станції Манассас 21 липня 1861, коли погано навчені війська жителів Півночі, атакували жителів Півдня, але були змушені почати відступ, що перетворився на втечу. До осені 1861 року армія США вже налічувала близько 650 тисяч солдатів, однак із-за невдалого командування і поганої організації вона зазнала багатьох поразок, і в жовтні Вашингтон став прифронтовим містом.

Ситуація кардинально змінилася в середині 1862 року, коли морська блокада Півдня почала підривати економіку Півдня, і, особливо після 30 грудня 1862 року, коли Лінкольн підписав “Прокламацію про звільнення” рабів, яка набувала чинності з 1 січня наступного року, – всі раби в США оголошувались вільними і стали набиратись в армію. Ще раніше, в травні, був прийнятий «Закон про гомстеди», за яким будь-який громадянин незалежно від кольору шкіри, заплативши 10 доларів мита, міг зайняти 160-акровий наділ на вільних землях і стати його власником після 5 років неперервного проживання. Це змінило саму ідею Громадянської війни – вона перетворилась на війну за знищення рабовласництва.

Втрати за роки Громадянської війни, яка закінчилась 9 травня 1865 року, склали 658 тисяч убитим і 420 тисяч пораненими. Заборона рабства була закріплена 13-ю поправкою до Конституції США, яка набула чинності 18 грудня 1865 року.