Цей день в історії

Перехід від продрозкладки до продподатку – як це відбувалося в Україні? (ФОТО)

Після Жовтневого перевороту 1917 року ще кілька років на теренах колишньої Російської імперії не вщухали рухи на підтримку більшовицького ладу.

Після захоплення влади більшовиками почалися так звані “комуністичні перетворення”. Україна почала відчувати їх на собі в 1919 році у вигляді відмови від ринкового регулювання економіки, що було найхарактернішою рисою нового режиму. Вже незабаром це знайшло своє відображення в зменшенні посівних площ селянами, які відчули на собі всі плюси та мінуси продрозкладки.

Наприкінці 1920 року влада зробила спробу доповнити розкладку вирощеної селянами продукції розкладкою засіву й обробітку землі, тобто зробити їхню працю примусовою. Так, 25 грудня 1920 р. Раднарком УСРР ухвалив постанову “Про проведення весняної посівної кампанії”, згідно якої в Харкові створювалася Центральна посівна комісія, а в губерніях, повітах, волостях та селах – відповідного рівня місцеві посівні комісії, головним завданням яких визначалося розширення площі засівів до рівня 1916 року. На низовому рівні керівництво комісіями мало зосередитися в руках комнезамів – тих селян, яких, через їх малоземельність, нова розкладка не стосувалася. Незабаром стало зрозуміло, що подібний шлях веде у безвихідь, у тому числі і через нестачу сил примусу.

Таким чином, на початку 1921 року економіка країни опинилася у вкрай важкому становищі. Вже не залишилося запасів та резерви дореволюційного періоду, витрачено золото та інші банківські цінності, емісія давала все менше зиску, основний капітал зношувався і не відновлювався. Мобілізаційна модель економічної політики вичерпала себе. Необхідні зміни у Кремлі розпочали зі зміни у підходах до заготівлі продовольства.

Про потребу заміни продрозкладки продподатком вперше публічно було заявлено 4 лютого 1921 року у Москві на конференції металістів. То була резолюція на доповідь Леніна, яку він сам і написав. Вже 8 лютого на засіданні політбюро ЦК РКП(б) було вирішено створити комісію у складі Валерія Осинського, Льва Каменєва та Олександра Цюрупи, якій В. Ленін передав “Попередній, чорновий начерк тез відносно селянства”. Саме в цьому документі вперше беззаперечно пролунала ленінська директива: “Задовольнити бажання безпартійного селянства про заміну розкладки (в розумінні вилучення лишків) хлібним податком”. 19 лютого комісія звітувала перед політбюро ЦК РКП(б) документом з назвою “Проект постанови ЦК про заміну розкладки натуральним податком”, який було ухвалено розіслати усім членам ЦК для обговорення.

У Харкові до таких змін виявилися не готовими. На пленумі ЦК КП(б)У, який відбувся 27 лютого, було вирішено вважати недоцільною заміну продрозкладки продподатком у всеросійському масштабі, а для України такий підхід взагалі визнавався неприйнятним. Проте ще одним пунктом було відзначено, що у разі ухвалення такого рішення в межах РСФРР застосувати його і в Україні.

Таким чином, перша реакція компартійного керівництва УСРР на пропозицію відступитися від вже впроваджених в життя засад комунізму була відверто негативною. Однак це рішення не оприлюднювалися у радянських збірниках документів, щоб не ламати радянську схему історії. Втім, після відповідної резолюції Х з’їзду РКП(б) у керманичів УСРР не залишилося прав вибору. Новий стратегічний курс 15 березня отримав схвалення у резолюції Х з’їзду РКП(б) “Про заміну розклади натуральним податком”. 21 березня 1921 року Всеросійський ЦВК затвердив постанову “Про заміну продовольчої та сировинної розклади натуральним податком”. Тож і українські функціонери були змушені керуватися затвердженими рішеннями.

27 березня 1921 року спеціально скликана Надзвичайна сесія ВУЦВК затвердила такого роду рішення і для України – було ухвалено постанову “Про заміну продрозкладки податком”, яка ознаменувала закінчення першої спроби комуністичного будівництва в УСРР. Згода на новий курс певною мірою нівелювалася іншою ухваленою того ж дня постановою – “Про зменшення продрозкладки на врожай 1920-1921 рр.”, згідно якої впровадження продподатку відкладалося на осінь; натомість із 95 до 50 млн. пудів скорочувався план продовольчої розкладки, яка на той час була виконана лише на 40%.

Для того, щоб переконати партійців у необхідності нового і згубності старого підходу Кремль вдався до термінологічних хитрощів. Впроваджувану в життя у попередні роки програму комуністичного будівництва було означено терміном “воєнний комунізм”. Цей тогочасний неологізм мав запевнити всіх в тому, що більшовики, оголосивши у 1918 році курс на комуністичне будівництво та ухваливши через рік програму РКП(б), зовсім не збиралися все схвалене брати одразу брати до виконання. Новий курс почав означатися як “нова економічна політика” або скорочено – НЕП.

Суть альтернативи, яка стояла на початку 1921 року, чітко висловила резолюція Всеукраїнської наради КП(б)У від 2 травня:

“Перед пролетарською партією стояла двоякого роду можливість: або, не чекаючи допомоги західноєвропейського пролетаріату, в обстановці тимчасової міжнародної ізольованості російської революції, піти на відкриту громадянську війну з масою селянства і покласти весь тягар російської революції на плечі кількісно ослаблого, фізично виснаженого, знекровленого трирічною війною російського пролетаріату, або, пішовши на економічні поступки селянству, зміцнити шляхом угоди з ним соціальну основу Радянської влади і революції”.

У 1921 році був запроваджений НЕП, практичне втілення якого в Україні загальмувалося спочатку через перенесення продподатку вже на наступний врожай, а потім і через голод 1921-23 оків, допоміг відбудувати економіку і накопичити певні ресурси. Однак ці успіхи не змусили компартійне керівництво переглянути заплановані раніше шляхи до комунізму. Економічна політика доби НЕПу з її частковим дозволом на приватну власність і вільну торгівлю в уявленнях керівних кіл СРСР залишилася несумісною з комуністичним майбутнім. Тому коли з’явилася можливість, комуністичний штурм, тепер вже під сталінським гаслом “Великого перелому”, було відновлено.

Цей день в історії

Залишити коментар