Важливе Суспільство

Перейти “Крим і Рим та мідні труби”: Реформа медицини ( Частина I)

Україна  зможе побачити зміни в охороні здоров’я, якщо в.о. міністра Ульяні Супрун вдасться проштовхнути  законопроекти про реформу охорони здоров’я через парламент. Наступні півтора місяці стануть вирішальними для української медицини, адже все в руках Верховної Ради.

Худорлява жінка середніх років в окулярах і чорній флісовій кофті сидить за великим столом і незворушно слухає, як солідні і доглянуті люди по черзі розпікають її. Нарешті, жінці надають слово і вимагають відповісти на звинувачення. Та чемно відповідає, що не планувала брати участь у прес-конференції, встає і йде.

Тільки що ви подивилися засідання комітету Верховної Ради з охорони здоров’я. Жінка в спортивній кофті – в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.
“Можливо, вони хороші люди, але це ж не професія”, – відгукується про команду Супрун депутат і колишній міністр охорони здоров’я Олег Мусій. Його помічник Костянтин Надутий називає команду МОЗ “оскаженілої зграєю пінгвінів”.
Антагонізм міністерства і профільного комітету давно досяг апогею – кожне засідання перетворюється на фарс.
На словах депутати і МОЗ виступають за одну і ту ж концепцію реформи медицини: геть фінансування лікарняних ліжок, жебрацькі зарплати лікарів і корупцію. Але з осені 2014 го через комітет пройшли всього чотири законопроекти, які стали законами. (А більше десяти не пройшли комітет або були “збиті” в залі ВР)
Незважаючи на війну всіх проти всіх в медицині, Супрун рухає реформу швидше попередніх керівників МОЗ – Олега Мусія і Олександра Квіташвілі.
На кону не питання чиїхось політичних амбіцій, а тривалість і якість життя мільйонів українців: сьогодні ми в середньому живемо на 10 років менше, ніж люди на 1500 км на захід від від нас. Є у Уляни Супрун шанс “вилікувати” українську медицину і увійти в історію її першим реформатором?
спадщина совка
У грудні 2014 го Арсеній Яценюк формував уряд після парламентських виборів.
У цей час колишній міністр охорони здоров’я Грузії Олександр Квіташвілі разом з іншими експертами закінчував роботу над стратегією реформи української медицини. Його-то Яценюк і погодився бачити в своєму Кабміні на посаді міністра охорони здоров’я.
На співбесіді президент Петро Порошенко, тодішній глава парламенту Володимир Гройсман та Арсеній Яценюк жваво цікавилися концепцією реформи і обіцяли майбутньому міністрові повну свободу дій.
Квіташвілі був налаштований рішуче. Через два тижні після призначення дав прес-конференцію з мером Києва Віталієм Кличком і розповів про пілотної реформу столичної охорони здоров’я.
“Гроші повинні виділятися на пацієнта, а не на ліжко-місце; система повинна бути відкритою; у пацієнтів повинен з’явитися вибір (лікаря та медичного закладу – прим. Авт.). У першу чергу потрібно вирішити проблему тендерів”, – перераховував Квіташвілі етапи майбутньої реформи в кінці 2014. Страхову медицину він обіцяв запустити в 2015 році.

 
 Олександр Квіташвілі

Квіташвілі, що залишився жити в Києві після відходу з МОЗ, і сьогодні готовий довго розповідати про те, що потрібно поміняти в українській медицині.

“Українська охорона здоров’я працює за системою, придуманою радянським академіком Миколою Семашко, – каже він, – коли держбюджет фінансує медицину за кількістю лікарняних ліжок і квадратним метрам інфраструктури, а не кількістю і якістю наданих лікарями послуг”.
Гроші в такій системі витрачаються неефективно. Звітність про пролікованих пацієнтів залишає бажати кращого: не факт, що всі ліжка зайняті, і не факт, що у лікарів досить пацієнтів. Але їх все одно оплачують платники податків.
За даними Світового банку, в 2005 році Україна входила в топ-5 світу за кількістю лікарняних ліжок: 8,7 штук на 1000 наявного населення. Більше було тільки в Білорусі, Росії та Японії. У 2013 показник в Україні не змінився. Державний бюджет на медицину при цьому невеликий: у 2017-му бюджет охорони здоров’я становить 3,4% ВВП (дані МОЗ). У нових членах ЄС держава витрачає на медицину в середньому 5% ВВП, в “Старій Європі” – близько 8%.

Залишити коментар