Важливе Культура

Павло ФІЦАЙ “Різдво Христове – це не лише коляда” (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Здавалося б, святкові вихідні вже минули. Але власне свята ще тривають, адже колядувати можна вплоть до Водохреща. Можливо, бетлегемів на виїзді з Ужгорода ви вже й не побачите, однак почути різдвяні пісні цілком можливо.

Кілька днів тому ми писали про те, як відбувається підготовка до святкування Різдва Христова в мікрорайоні Дравці. Настав час поговорити про те, як же вшановують цей день місцеві жителі.

Як починається святкування

Після святої вечері багато родин йдуть до церкви. На Святвечір храм, прикрашений ялинками, гірляндами та з вертепом біля входу, виглядає особливо урочисто. Святкова служба триває відносно недовго. І вже після неї можна колядувати.

Перший день Різдва також починається зі святкової літургії. Церковний хор колядує, що надає особливої урочистості цій Службі Божій.

Після церкви люди повертаються додому, обідають та чекають в гості колядників.

“Закрийте псів, відопріть капури та чекайте колядників з радісною звісткою про народження Ісуса Христа”, – нагадує священик наприкінці служби.

В обідню пору на вулицях вже можна побачити групи колядників. Вони обходять більшість дворів цього мікрорайону. До самого вечора то тут, то там чути дзвіночок, співи та веселий сміх.

Колядують і просто місцеві жителі, ідучи в гості один до одного. Зазвичай це роблять чоловіки. Жінки залишаються вдома, приймаючи тих, хто приніс радісну звістку.

В чому особливості святкування в Дравцях?

Кожен район, кожне село має свої особливості колядування. Вони проявляються в словах, в мелодіях різдвяних пісень.

“В нас важливою особливістю є те, що на Різдво Христове вулицями ходить бетлегем. Молодь ходить від хати до хати, з власним сценарієм, який спрямовує слухача до більш глибшого переосмислення Різдва Ісусі Христа”, – поділився адміністратор греко-католицької парафії Церкви Різдва Пресвятої Богородиці (мікрорайон Дравці) Отець Павло ФІЦАЙ.

Дорослі також колядують. Групи колядників можна зустріти в перший, другий, а іноді навіть третій день Різдва.

“Місцеві знають як автентичні колядки, які співали їхні пращури багато років тому, так і більш сучасні”, – продовжує свою розповідь Отець Павло.

Також він звертає увагу на особливості вінчувань, з якими колядники просять в господарів дозволу сповістити радісну звістку про народження Місії.

“Всі ці співи архаїчні. На перший погляд вони звучать дивно. Але саме в цьому і проявляється їхня своєрідність”.

В цілому ж для коляди немає кордонів. Коляда дарує певне відчуття радості, яке людина відчуває переважно в дитинстві. Через різдвяні пісні ми наче переживаємо ці позитивні емоції заново.

“На сьогоднішній день традиція колядування відроджується. Це спостерігається як серед дітей, які проходять виховання в т.ч. і в церковній спільноті, так і серед дорослих. Так, нещодавно ми мали нагоду вітати зі святами військових. Всі вони з різних регіонів. Але кожен знав тексти колядок”, – зазначає Павло ФІЦАЙ.

Про символи Різдва

Традиційними символами є ялинка те вертеп. Тому практично кожен храм має ялинку (і навіть не одну). вертеп. У Церкві Різдва Пресвятої Богородиці їх аж два: маленький знаходиться в храмі, а великий – в дворі. Останній привертає до себе увагу не лише убранством, а й музичним супроводом. Наближаючись до храму, можна почути колядки. які звучать тут практично цілодобово.

“Людина просто проходить по вулиці, чує це звучання і поринає в атмосферу свята, яке триває. Це також і можливість замислитися над його сенсом”, – додає наш співрозмовник.

Над вертепом на стіні храму можна побачити зірку, прикрашену гірляндами, а також двох янголів по обидві сторони від неї. Ці прикраси робили місцеві діти своїми руками.

Карпатський Оглядач

Залишити коментар