Цей день в історії

Отто фон Бісмарк очолив уряд Пруссії

Один з найвідоміших його висловів “Єдина здорова основа великої держави – це державний егоїзм, а не романтика, і негідно великої держави боротися за справу, яка не стосується її власного інтересу”.

Виходець з давнього дворянського бранденбурзького роду, Отто фон Бісмарк закінчив берлінську гімназію, навчався в ганноверському і берлінському університетах,захистив дисертацію з політичної економії. Після нетривалої служби в армії і управлінням власними померанськими маєтками, 11 травня 1847 року 32-річний Бісмарк став депутатом новоствореного Сполученого ландтагу Прусського королівства.

Під впливом революційних заворушень 1848 року король Фрідріх Вільгельм IV змінив конституцію, яка запроваджувала двопалатний парламент, депутатом якого Бісмарк обрався наступного року, а згодом завдяки своїм вкрай консервативним поглядам став представником Пруссії у союзному парламенті Німецького союзу, де заслужив репутацію гострослова і радикального консерватора. Затятий противник домінування Австрії, Бісмарк виступав за союз із Росією і Францією, що визначило його подальшу кар’єру – в 1859 році він став послом у Росії, а після сходження на престол Вільгельма I, – послом у Франції.

Терміново відкликаний з Парижу, він зустрівся з королем і, запевнивши його у своїй особистій відданості, 23 вересня 1862 року Отто фон Бісмарк став прем’єр-міністром та міністром закордонних справ Пруссії.

Будучи прагматичним політиком, що ставить на перше місце інтереси держави, у зовнішній політиці Бісмарк поставив за мету добитись домінуючого положення у німецькомовному світі. Його багаторічні зусилля привели до Семитижневої війни 1866 року з Австрією та війни з Францією в 1870 році і увінчались проголошенням 18 січня 1871 року у Дзеркальному залі Версальського палацу в Німецької імперії, в якій Бісмарк обійняв посаду рейхсканцлера та голови Федеральної ради (верхньої палати парламенту).

У внутрішній політиці Бісмарк, спираючись на поміркованих консерваторів та націонал-лібералів, реорганізував армію, ослабив вплив католицької церкви, ввів інститут цивільного шлюбу, запровадив системи страхування від нещасних випадків, медичного, пенсійного страхування та страхування від інвалідності. На своєму посту він побув до 1890 року, коли був змушений подати у відставку після кількох конфліктів з новим імператором Вільгельмом II.

Цей день в історії

Залишити коментар