Цей день в історії

Орден тамплієрів: від борців за віру до ворогів правителів

Епоха Середньовіччя увійшла в історію як період панування християнської віри.  Однак різноманітні течії, представники яких виступали за збільшення кількості вірян, неодноразово спричиняли виникнення військових конфліктів на релігійному підґрунті. 

Орден тамплієрів або Бідних Лицарів Христа і Храму Соломона був заснований в Палестині в 1119 році після Першого хрестового походу невеликою групою лицарів на чолі з шампанським лицарем Гуго де Пейном з метою захисту прочан, що відвідували Святу землю, а також захисту держав, створених хрестоносцями на Сході. В 1128 році він був визнаний офіційно. Орден мав багато церковних та юридичних привілеїв, дарованих йому особисто папою римським, якому орден безпосередньо підпорядковувався.

З часом тамплієри отримали значні пожертви у вигляді земельних володінь, що забезпечило йому надійне економічне положення. В 1139 році папа Інокентій II видав буллу, за якою будь тамплієр міг вільно перетинати будь-який кордон, звільнявся від податків і не підкорявся нікому, крім безпосередньо папи римського. З кінця XIII століття, після вигнання християн з Палестини, тамплієри майже повністю взялися на торгівлю і лихварство, на яке отримали виключний дозвіл від папи римського. Саме тамплієри є винахідниками чеків, які вони за невеликі комісійні запровадили для прочан, які могли таким чином без ризику подорожувати в Палестину.

Поступово тамплієри стали найбільшими кредиторами Європи. Серед їхніх боржників були і простолюдини, і королі, і папа римський. Протягом багатьох десятиліть скарбниця французьких королів перебувала в управлінні тамплієрів. Особливо великий вплив тамплієрів був у Іспанії, Франції та Англії. Орден склався в жорстку ієрархічну структуру з великим магістром на чолі. За оцінками, в часи найбільшої могутності в ордені налічувалося близько 20 000 членів. Завдяки збудованим тамплієрами дорогам, які вони охороняли і якими дозволяли безкоштовно користуватися в XIII столітті ,вони володіли великою мережею фінансових установ, монастирів і замків по всій Європі і Близькому Сходу.

Фінансова діяльність та непомірні багатства ордену викликали заздрість і ворожість європейських монархів, особливо французького короля Філіпа IV Красивого. Останній постійно відчував нестачу грошей і, будучи одним з найбільших боржників ордену, жадав прибрати до рук їхні майно. Особливі привілеї ордену (підсудність лише папської курії, вилучення з-під юрисдикції місцевих феодалів, звільнення від сплати церковних податків) викликали недоброзичливість до нього з боку духовенства.

У жовтні 1307 р. королівська рада Філіпа IV при мовчазній згоді папи Климента V ухвалила рішення про арешт всіх тамплієрів, що перебували на території Франції. Їх звинувачували в богохульство і зреченні Христа, культі диявола, розпусному житті, гомосексуалізмі. Арешти проводилися ім’ям Святої інквізиції, а володіння тамплієрів переходили у власність короля. В листопаді папа видав буллу, в якій наказував християнським монархам усієї Європи арештувати тамплієрів та конфіскувати їх землі і майно.

У жовтні 1307 року на В’єннському соборі, Климент V зажадав розпуску ордену і, не зважаючи на опір, під страхом відлучення від церкви, отримав підтримку. Буллою від 22 березня 1312 р. орден тамплієрів припинив своє існування. Буллою від 2 травня вся його власність передавалась ордену госпітальєрів. Невдовзі Філіп IV вилучив у госпітальєрів значну суму грошей в якості судової компенсації, яка покривала всі його борги і борги королівської сім’ї, а також отримав права на значну частину платежів по векселях.

Більшість тамплієрів Франції були засуджені на довічне ув’язнення. Великий магістр ордену Жак де Моле, який не визнав себе винним, 18 березня 1314 р. був живцем спалений на вогнищі як єретик. Задихаючися в язиках полум’я, він піддав анафемі папу і короля Франції. Климент V помер через місяць, через півроку – Філіпп IV. Три його сина були прозвані “проклятими королями” – вони померли протягом наступних чотирнадцяти років, так і не залишивши по собі нащадків, і династія Капетингів перервалася. Їх родинна династія і спадкоємці на престолі Валуа також не залишили нащадків. Всі вони померли насильницькою смертю.

Тамплієри були винищені лише у Франції. Англійський король Едуард II відправив лицарів Храму в монастирі з метою спокути їхніх гріхів. В Шотландії надавали притулок тамплієрам з Англії. Також існує припущення, що тамплієри з Франції теж знайшли тут притулок. Німецькі тамплієри після розпуску ордену увійшли до складу Тевтонського ордена. А португальські тамплієри були виправдані судом і в 1318 р. лише змінили свою назву. Тоді вони стали лицарями ордену Христа. Під такою назвою орден проіснував до XVI століття (під прапорами з восьмикутними хрестами тамплієрів плавав в Індію Васко да Гама).

Цей день в історії

Залишити коментар