Економіка

Обмеження дефіциту бюджету: позиція радикалів (ІНФОГРАФІКА)

Представники політичних сил періодично дають власні коментарі щодо економічної ситуації в країні.

лютого цього року лідер Радикальної партії Олег Ляшко опублікував на своїй сторінці у ФБ відкритий лист, в якому містилася критика очікуваного меморандуму України з МВФ. У більш розлогій формі цей текст з’явився також у блозі депутата на Цензор.нет.В ньому розглядається багато комплексних питань, міститься чимало даних та аргументів. Головними вадами співпраці з МВФ пан Ляшко вважає такі:

  • Це кредит, а не безповоротна допомога;
  • Транші МВФ ідуть на погашення державного боргу, поповнення золотовалютних резервів та у деяких випадках – на фінансування дефіциту державного бюджету;
  • Мізерні суми фінансування – 17,5 млрд дол. за 2015-2018 роки. Для порівняння наводиться приклад Польщі, яка щорічно отримує 10 млрд дол інвестицій від ЄС.

МВФ справді надає не безповоротну допомогу, а кредити. Правда і те, що в статуті МВФ визначається три цілі кредитів: погашення боргу, поповнення резервів центрального банку, фінансування дефіциту бюджету. Але МВФ тому і зветься фондом, а не банком, що його основна мета – недопущення поширення кризи з однієї країни на інші за допомогою покриття тимчасових дефіцитів рахунків платіжного балансу.

Саме тому кредит МВФ не можна порівнювати з фінансовою допомогою від ЄС Польщі та іншим країнам-членам Євросоюзу так само, як не можна порівнювати зелене і квадратне. Україна не є членом ЄС, і захист прав власності та умови ведення бізнесу в Україні далекі від польських. Тому інвестиції до нас не підуть, поки ми не виконаємо “домашню роботу”: стабілізуємо економіку і зробимо привабливим інвестиційний клімат.

Крім того, обсяги фінансування, яке виділено Україні, не такі вже й малі. Обсяг коштів, які може напряму надавати МВФ, залежить від квоти країни-члена у Фонді, яка в свою чергу опосередковано залежить від розміру економіки. Україна та Греція отримали максимально допустимі кредити – 800% від квоти кожної з країн. Також не варто забувати, що повний пакет домовленостей про фінансову допомогу Україні становив значно більшу суму – 40 млрд дол., до яких увійшли власне кредит МВФ, кредити від інших міжнародних фінансових організацій та реструктуризація (із 20% списанням) зовнішнього державного боргу України. До того ж, кредити МВФ – набагато дешевші, ніж вартість запозичень на ринку для країн у кризовому стані.

Малюнок 1. Виплати основної суми та процентні платежі за зовнішнім суверенним та квазі суверенним боргом на основі зобов’язань станом на кінець листопада 2016 року ($ млрд).

Джерела: МВФ, Міністерство фінансів, НБУ, розрахунки Dragon Capital

Загалом, треба чітко усвідомлювати, що МВФ приходить до країни, яка опинилася в кризі, а не є причиною кризи. Фонд діє як швидка допомога, яка не потрібна здоровій людині, але необхідна хворому. І так само, як лікар хворому, МВФ прописує країні гіркі, але необхідні ліки.

12 “пігулок”, категорично проти яких виступає пан Ляшко

1. Поетапне підвищення пенсійного віку до 63 років для жінок та чоловіків

Справді, в Україні середня тривалість життя нижча, ніж у більшості розвинених країн. Проте, важливим є не лише абсолютний вік виходу на пенсію, а й середня очікувана тривалість життя на момент такого виходу та пільговий достроковий вихід. Українські жінки посідають одне з найвищих місць у світі за тривалістю життя на пенсії – так, у 2012 році вона складала 23 роки, що, за даними директора Інституту демографії та соціальних досліджень Е. Лібанової, перевищувало їхній середній трудовий стаж. Для чоловіків середня очікувана тривалість життя на момент виходу на пенсію становить 14 років, що співставно з таким показником в інших країнах. Водночас, в Україні майже половина чоловіків виходить на пенсію у 60 років, а решта – в 40, тобто реально середній вік виходу на пенсію – 55 років. Це – одна з причин, чому видатки на пенсійне забезпечення в Україні були одні з найвищих у світі – 16% ВВП у 2013 році, а дефіцит Пенсійного фонду в 2016 році склав 84,9 млрд грн або близько 4% ВВП. При цьому пенсії залишаються низькими.


2. Мораторій на продаж земель сільгосппризначення

Виступаючи проти скасування мораторію на вільний обіг землі, депутат з одного боку лякає небезпекою скупки земель за безцінь “іноземними спекулянтами та латифундистами”, а з іншого – наводить дані щодо зростання випуску сільськогосподарської продукції попри мораторій.

Щодо небезпеки скупки земель – сільськогосподарські землі принципово не відрізняються від інших активів, якими володіє значна кількість громадян України, наприклад, квартири. Чому немає мораторію на купівлю-продаж квартир? До того ж, навіть якщо припустити купівлю іноземцями землі “за безцінь” (зараз така купівля заборонена законом), вони її навряд чи вивезуть, тож додана вартість буде вироблятися в країні. Більш того, дослідження вказують на те, що основні опоненти продажу землі не є власниками паїв, які мають ухвалювати таке рішення. Досвід інших країн, у яких немає обмежень на купівлю землі іноземцями, не показав засилля чужинців-латифундистів.

Кому належить земля
3. Лібералізація трудового законодавства

В проекті Меморандуму з МВФ йдеться про “прибирання обмежень, що містяться в Трудовому кодексі”, “обмеження кола “захищених категорій” працівників”, “перегляд Трудового кодексу для виключення з нього суворих норм” та ін.

Пояснюючи неприйнятність таких змін, пан Ляшко наводить приклад Великобританії початку ХІХ сторіччя, де обмежили дитячу працю на бавовняних фабриках, що було обмеженням вільного ринку. Порівняння Великобританії 200 років тому із сучасною Україною є повністю некоректним. Великобританія рухалась від повної відсутності обмежень на ринку праці до запровадження мінімальних. В Україні навпаки – ринок праці є дуже зарегульованим ще з радянських часів (чинний Трудовий кодекс прийнято у 1972 році). Тоді держава була єдиним працедавцем, і тому замість створення конкуренції та покращення умов праці запроваджувала нові пільги для тих чи інших категорій працівників. Зворотнім боком такої законодавчої “суперзахищеності” працівників є безробіття (роботодавець не буде наймати на роботу працівника, якого не зможе легко звільнити у разі економічних труднощів) та неформальний ринок праці – робота за контрактами чи навіть усними домовленостями – на якому працівники не захищені взагалі. До того ж, у зв’язку зі слабким правовим полем та тотальною корупцією в судовій сфері, більшість обмежень Трудового кодексу не мають реальної сили.

В усіх наведених у статті пана Ляшка соціально-орієнтованих країнах (Норвегія, Данія, Швеція, Фінляндія) трудове законодавство значно ліберальніше від українського. Наприклад, вони не мають законодавчо встановленої мінімальної зарплати. Не мають вони і багатьох інших обмежень, наявних у нашому Трудовому кодексі, за яким дуже важко звільнити працівника. Втім, найважливіше те, що Україну варто порівнювати не з розвинутими країнами з високим рівнем доходів, а з ними у той період, коли вони мали доходи співставні з поточними українськими, або із сучасними країнами схожого рівня розвитку.

4. Жорстке обмеження бюджетного дефіциту

Автори критикують обмеження бюджетного дефіциту на рівні трішки вищому за 2% ВВП, оскільки воно перешкоджає проводити м’яку фіскальну та монетарну політику. Як приклад, автори наводять політику США періоду Другої світової війни, коли значно зросли витрати американського уряду, що стимулювало розвиток економіки.

Справді, обмеження державних видатків та дефіциту, принаймні у короткотерміновому періоді, може призвести до зменшення ВВП. Негативні наслідки такого скорочення спостерігались на прикладі Греції та передбачалися для України. Тому на сьогодні сам МВФ не є надто жорстким щодо можливості тимчасового високого дефіциту бюджету під час рецесії, і головна увага приділяється підвищенню ефективності видатків, а не їх технічному скороченню за всіма можливими напрямками. Головна проблема в іншому – дефіцит треба якось фінансувати.

Фінансування дефіциту бюджету здійснюється двома шляхами – (а) продажем державних активів, тобто приватизацією, та (б) запозиченнями. Перший варіант ми розглянемо нижче, у розділі про приватизацію.

5. Інфляційне таргетування

Автори піднімають два блоки питань: по-перше, чи досяжні запропоновані показники інфляції (8%, 6% та 5% у 2017-2019), по-друге, чи потрібні такі орієнтири – тобто чи не призведе низька інфляція до стримування економічного зростання.

Відповідь на перше питання дасть лише час. Можна зазначити, що незважаючи на те, що у 2015 році інфляція склала 43,3%, НБУ зміг виконати свою ціль на 2016 рік – 12% (±3 в.п.) – інфляція становила 12,4%. Тож отримання і цього року результату близького до цілі є досяжним згідно з наявним досвідом (у разі відсутності значних негативних шоків для економіки).

Друге питання набагато складніше. Справді, якщо ціни зростають швидше за цільовий рівень, НБУ має проводити обмеження пропозиції грошей, що може призводити до рецесій. Класичний приклад – обмеження, запроваджені Федеральною резервною системою за головування Пола Волкера у 1979-1983 роках. У 1970-ті середньорічна інфляція в США становила 8,1%. Для зупинки таких сталих та високих темпів інфляції ставку ФРС було підвищено до 20% у 1981 році. Це призвело до рецесії 1980-1982 року, але після 1983 року річні темпи інфляції становили в середньому 2,8% і жодного разу не перевищили 5,4%. Ця низька інфляція є однією з причин того, що в Україні та багатьох інших країнах люди часто надають перевагу доларам перед своєю національною валютою як засобу заощадження. Окрім того, існує багато досліджень, які вказують на позитивний вплив стабільно низької інфляції на валові та прямі інвестиції, в тому числі іноземні. Низька інфляція знижує невизначеність, розширює горизонт планування та дозволяє здійснювати довгострокові інвестиції.

6. Реформа освіти та охорони здоров’я

Описуючи розділ Меморандуму МВФ, що стосується реформ медицини та освіти, пан Ляшко перекручує тези, записані в Меморандумі. Зокрема, він пише:

“Проект Меморандуму з МВФ містить зобов’язання України: “…ми прискоримо фіскальні структурні реформи у т.ч. шляхом проведення медичної та освітньої реформи для зменшення розміру державного сектору. Іншими словами, влада обіцяє жорстко економити на медицині та освіті! Замість того, щоб перебудовувати і розвивати їх на ефективних засадах, буде на них економити. Взагалі-то, ті, хто вписав це в Меморандум – справжні манкурти!”

Видатки на освіту в Україні та країнах ─ нових членах Євросоюзу, останні наявні дані (Україна – 2016*), % від ВВП

Джерело: Світовий банк, Державне казначейство України

Але “структурні реформи” не означають зниження фінансування – навпаки, вони саме й передбачають “розвиток на ефективних засадах”, тобто більш раціональне використання наявних коштів.

7. Обмеження спрощеної системи оподаткування

Спрощена система оподаткування справді значно спростила умови для ведення мікро- та малого бізнесу з моменту її запровадження. Разом із цим позитивним моментом є і негативний – великі компанії почали користуватися спрощеною системою як легальним методом мінімізації сплати податків, зокрема у роздрібній торгівлі, ІТ та готельному бізнесі. Якщо поглянути на досвід інших країн з підтримки малого бізнесу, то практично в усіх розвинених країнах це робиться спрощенням звітності, а не спеціальним податковим статусом. Якщо метою є саме збереження можливостей легальної діяльності для мікро- та малого бізнесу, то доцільно розглянути варіант із повним скасуванням оподаткування і звітності такого бізнесу за малих обсягів.

8. Експортно-кредитне агенство

Експортно-кредитно агентство (ЕКА) – може стати одним із ключових елементів системи сприяння експорту за умови, що воно паралельно не стане джерелом додаткових ризиків: фіскальних, фінансових, корупційних тощо.

До закону, який був прийнятий наприкінці 2016 року, насправді досить багато питань, які вже піднімались в одному з випусків Індексу Моніторингу Реформ (іМоРе). Ключові питання – (1) виведення новоствореної Державної установи з підтримки експорту зі сфери дії законів, які регулюють усі інші фінансові та страхові установи на ринку Україні, (2) досить специфічна структура органів управління установою та (3) вибірковий характер підтримки – вона надається лише кільком секторам економіки. Окреме питання – відповідність положень закону міжнародним зобов’язанням України.

У поточному вигляді закон створює додаткові бюджетні зобов’язання, а отже, ризики, які не може не враховувати МВФ у роботі з країною.

9. Індустріальні парки

Нещодавно VoxUkraine вже публікував думку редколегії щодо української версії “індустріальних парків”, які насправді є черговою спробою викривлення правил гри та “оптимізації” оподаткування для певних компаній, як це вже було із СЕЗ та ТПР. У світі основна перевага таких парків – максимально спрощений доступ до інфраструктури, а податкові пільги, якщо є, то прив’язані до конкретних кількісних показників, як-от створення певної кількості робочих місць.

10. Ціна газу

Пан Ляшко знову наводить аргумент щодо того, що газ внутрішнього видобутку має продаватися населенню за “внутрішньою” ціною. VoxUkraine неодноразово пояснював, чому різні ціни на газ для різних категорій споживачів та перехресне субсидіювання шкідливі для економіки. Варто лише нагадати, що 2014 року дефіцит НАК Нафтогаз перевищував дефіцит Державного бюджету України, а тепер знизився майже до нуля. Наступним кроком реформування енергетичного ринку має стати монетизація “енергетичних субсидій” для того, щоб у споживачів були стимули економити енергію.

Некоректним є твердження про те, що народ має отримувати “державний” газ за спеціальною низькою ціною. Усі громадяни України є опосередковано співвласниками Укргазвидобування, але не всі є споживачами газу. Навіть ті, хто напряму споживають газ, роблять це у дуже різних обсягах – зазвичай великі будинки (переважно людей із високими доходами) споживають значно більше за малі. Тому низькі тарифи для всіх – це підтримка [багатих] споживачів газу за рахунок решти суспільства – адже фінансування збитків державних компаній відбувається зрештою за рахунок платників податків.

11. Легалізація грального бізнесу

Заборона грального бізнесу не привела до його зникнення. Так само, як сухий закон, заборона проституції та наркотиків, вона не знищує “погані звички”, а лише створює джерела доходів для тіньових ділків. Якби заборона діяла, то навряд чи ми регулярно бачили новини про закриття гральних притонів по всій Україні.

Влада час від часу оголошує боротьбу із гральними закладами, але особливого успіху не видно.

Чи є ігрова залежність проблемою? Безумовно. Існує навіть її код у Світової організації охорони здоров’я – 63.0. Так само, як і алкоголізм, цей поведінковий розлад потрібно лікувати. Проте, автори чомусь не виступають за впровадження сухого закону. Імовірно тому, що знайомі з його негативними наслідками. Залякування перетворенням України на фешенебельний притон для іноземців безпідставні – до заборони грального бізнесу на кордонах з Україною не було черг ігроманів, не з’являться вони й після його легалізації. Легалізація грального бізнесу передбачає його державне регулювання та більшу відповідальність суб’єктів цього бізнесу, бо у разі зловживань вони можуть понести фінансові втрати. А також, звісно, наповнення державного бюджету, а не чиїхось приватних кишень.

12. Приватизація

1. Питання оптимальної частки держави в економіці не є однозначним і залежить від багатьох факторів: історії, наявності важливих ресурсів, варіантів проведення державної політики тощо. На сьогодні у розвинених державах частка державної власності істотно різниться. Більш того, її вартість є часто нетривіальним питанням, особливо у випадку історичних будівель або національних парків. Так, у Франції кожен із 96 соборів оцінений в 1 євро.

Останніми роками, особливо після світової фінансової кризи 2007-2009 років, вага держави у світовій економіці зросла. Так, частка держпідприємств у Fortune Global 500 (найбільші підприємства світу) зросла з 9% у 2005 до 22% у 2014. Це пояснюється двома причинами: 1) порятунком приватних компаній через націоналізацію (безвідносно до рейтингу, в Україні ПриватБанк є найсвіжішим, але далеко не єдиним прикладом) та 2) зростанням ваги економіки Китаю, який залишається формально соціалістичною країною зі значною вагою держвласності. Проте, у більшості розвинених економік активно обговорюється необхідність приватизації новонабутих активів.

Варто сказати кілька слів про те, які ж саме підприємства найчастіше перебувають у державній власності в розвинених країнах.

Природні монополії (телеком, залізниця), видобуток природних копалин та їхня переробка (включно з електростанціями) та, останнім часом, фінансові інституції. Такі доводи як велика кількість працюючих та обсяг сплачених податків не варто використовувати, якщо немає доказів, що за приватної власності ситуація погіршиться. Наприклад, приватизований у 2005 році завод Криворіжсталь залишається великим платником податків (24 місце у 2016 році за сукупною сплатою) та великим працедавцем.

2. Щодо оптимального часу для продажу держкомпаній – доки не визначено його чітких критеріїв, завжди можна очікувати на краще майбутнє. Проте, потенційна ціна продажу може зрости, але може і впасти.

Однією з ключових проблем державної власності, особливо в країнах, що розвиваються є корупція.

Тому варто дивитися з одного боку на суто економічну доцільність приватизації – чи є у потенційного покупця здатність розвивати цей бізнес у порівнянні з державою (щодо ефективності Української держави як власника існують великі сумніви), з іншого – наскільки важливими є доходи від приватизації для бюджету. Як зазначалося вище – в України є на сьогодні критична залежність від зовнішнього фінансування бюджету, і приватизація у цьому випадку може стати гарною альтернативою.

3. Автори наводять низку успішних державних підприємств, хоча не дають мірила такої успішності, що ускладнює аналіз. Але наявність успішних державних компаній у деяких країнах не гарантує успішності українських держпідприємств. До того ж, автори замовчують той факт, що усі наведені ними державні компанії, окрім однієї, вже частково приватизовані (див. таблицю).

Так, Велика Британія і Німеччина приватизували свої поштові служби (частки держави – 30% і 21% відповідно). 10 найбільших телекомунікаційних компаній світу – переважна більшість – приватні або з міноритарним пакетом держави, при тому, що ще 30 років тому майже всі телекоми світу були державними.

Але найважливіше – усі ці компанії корпоратизовано, і уряд немає прямого впливу на рішення менеджменту.

Участь держави у комерційних промислових підприємствах (на кшталт Турбоатому) у розвинених країнах зазвичай є результатом порятунку компанії від банкрутства через його політичну (а не економічну) неприпустимість. Французький Renault було націоналізовано у 1945 році за співпрацю власника з окупаційним режимом під час Другої світової та приватизовано в 1996 році (у держави лишився пакет у 15%, який тимчасово було збільшено до 19,73% у 2015 р.), що дозволило компанії значно наростити свої потужності і стати четвертим у світі автовиробником.

Назва Галузь Причина держвласності Державна частка Чи збираються продавати
Китайска національна нафтогазова корпорація (Китай) Видобуток нафти і газу, нафтопереробка Стратегічне підприємство 100%, є власником (напряму володіє 86,35%) PetroChina, яка зараз володіє основними активами компанії З моменту створення компанії у 1999 році поступово відбувається продаж акцій PetroChina
Deutsche Bahn AG (ФРН) Залізничний транспорт Історично централізована залізнична інфраструктура 100% Рішення про продаж 24,9% ухвалено у липні 2008, проте відкладено через світову фінансову кризу. У 2015 році комісія з монополій ФРН закликала до приватизації
Japan Post Bank (Японія) Фінансова діяльність Створено у 2006 в рамках програми анбандлінгу Пошти Японії з наміром подальшої приватизації 74,15% у Japan Post Holdings, яка в свою чергу на80,49% належить державі Первинне розміщення акцій (ІРО) проведене у жовтні 2015 найбільший продаж держвласності в Японії з 1987 року
Korea Electric Power Corporation (Корея) Генерація, передача та розподілення електроенергії Стратегічне підприємство 18,2% уряд, 32,9% Корейський банк розвитку Акції торгуються на біржі з 1989 року
Proximus Group (Бельгія) Телекомунікації Монополія (при створенні у 1930 році) Держава 53,51% Первинне розміщення акцій (ІРО) проведене 2004 року, що дало фінансові можливості для модернізації
LOTOS GROUP SA (Польща) Видобуток нафти і газу, нафтопереробка Стратегічне підприємство Держава 53,19% Первинне розміщення акцій (ІРО) проведене 2005 року, що дало фінансові можливості для купівлі активів і модернізації
ČEZ (Чехія) Генерація, передача та розподілення електроенергії Стратегічне підприємство Держава 69,78% Частину акцій продано під час масової приватизації 1994 року, ще 7% розміщено у 2007 році
Telenor (Норвегія) Телекомунікації Монополія (при створенні у 1855 році як провайдера телеграфу Telegrafverket) Держава 54% Часткова приватизація у 2000 році