Суспільство

Наталія Данильченко: «Кожного дня викидають на вулицю або цуценят, або старих чи хворих тварин»

Наталія Данильченко уже більше 4 років є волонтером у  ГО «Барбос». Історія цієї громадської організації бере свій початок з 2012 року. Все стартувало з розмови про безпритульних тварин і пошуку однодумців за допомогою сторінки в мережі ВКонтакті. Однодумців виявилось немало, що значно посприяло у розвитку і діяльності волонтерів. Яку можна надавати допомогу чотирилапим друзям і яке майбутнє чекає безпритульних тварин, а також про саму діяльність ГО «Барбос» – про це Карпатський Оглядач поспілкувався із досвідченою волонтеркою Наталією Данильченко.

Пані Наталіє, у чому полягають обов’язки волонтера?

– Волонтерити можна по-різному, відповідно обов’язки відрізняються. Є дівчата, які кожного дня чергують у притулку: годують тварин, прибирають, проводять з ними час, виконують приписи ветеринара. Хтось бере молочних цуценят чи кошенят на перетримку, особливо у важкому стані, або коли притулок фізично не може прийняти нових мешканців. Є й такі помічники, що займаються «паперовою» роботою, ведуть сторінки у соцмережах, представляють організацію на ярмарках чи фестивалях і т.д.

На жаль, активних волонтерів завжди не вистачає і часто всі перераховані вище обов’язки і навіть більше виконують ті самі люди.

Цього року ми почали співпрацювати з навчальними закладами міста. На запрошення вчителів та батьків я проводила «уроки добра» на яких розповідала про правила утримання домашніх тварин, причини та шляхи вирішення проблеми безпритульних чотирилапих друзів. Також ознайомлювала з нашою організацією та волонтерством. Насамперед ми ставили перед собою освітню та виховну цілі, але після наших уроків учні та батьки передавали гроші, корм та речі для притулку, за що ми їм надзвичайно вдячні. За цей період було проведено приблизно 15 зустрічей, але ми очікуємо на запрошення у новому навчальному році.

meeting with kids

З чого починали волонтерство у «Барбосі»?

– Особисто я починала своє волонтерство на ярмарках –  продавала вироби, які виготовили волонтери або які отримали у подарунок від майстринь; роздавала листівки про стерилізацію та спілкувалася з людьми на цю тему. Потім почала займатися генд-мейдом і більшість своїх виробів передавала «Барбосу». До речі, до того була майже впевнена, що маю дві ліві руки, тобто волонтерство у мене розвинуло творчі здібності.

Як можна придбати вироби і допомогти тваринам?

– Придбати вироби та допомогти тваринам можна у нашому онлайн-магазині https://www.facebook.com/barbos.shop/. Я також проводила благодійні майстер-класи (наприклад, виготовлення фетрових іграшок, значків, магнітів, закладок), всі кошти передавала на потреби підопічних «Барбосу».

my handmade

За освітою я вчитель англійської мови, наразі є великий попит на вивчення іноземної мови тому вирішила використати свою професію для допомоги безпритульним тваринам. У травні вела розмовний клуб англійською мовою і провела майстер-клас для молодих вчителів. Вдалося зібрати 2650 грн. У липні продовжуватиму цю діяльність тому запрошую всіх бажаючих вдосконалювати свої знання англійської мови до нас у розмовний клуб. Для молодих вчителів готую нові майстер-класи з методики викладання, дитячої психології тощо. Також планую провести майстер-клас для батьків, які хочуть допомагати своїм дітям вивчати англійську. Ціни у нас дуже демократичні, а всі гроші підуть на потреби тварин у притулку. Отож слідкуйте за новинами «Барбосу» https://www.facebook.com/NGO.Barbos/ або на моїй професійній сторінці https://www.facebook.com/mysunnyclass/.

Чому вирішили стати волонтером?

– Я просто люблю тварин. Завжди допомагала безпритульним тваринкам: годувала, водила до ветеринара, брала до себе додому, стояла на ринку і віддавала у добрі руки. В той же час відчувала, що роблю дуже мало. Коли дізналась про дівчат з «Барбосу», то надзвичайно зраділа, бо разом можна зробити набагато більше. Розумію, що ми не можемо врятувати всіх тварин з вулиці (і це дуже боляче), але ми робимо більше, ніж ті, хто взагалі не намагається і просто роздає поради у соціальних мережах, а часто ще й критикує нашу діяльність.

Чи зменшилася кількість безпритульних тварин за останні роки?

– Візуально бачу, що кількість зменшилася. Багато тварин, що живе на вулиці, вже стерилізовані. Це є результатом роботи «4 лап» у нашому місті, «Барбосу» та небайдужих громадян, які на волонтерських засадах збирають кошти для стерилізації дворових собак чи котів. На жаль, кожного дня на вулиці з’являються нові чотирилапі. Це старі чи хворі тварини, яких викидують безвідповідальні господарі або потомство від домашніх тварин, господарі котрих вважають стерилізацію «неприродньою» або дорогою процедурою.

happy milka

Що, на Вашу думку, потрібно зробити місцевій владі та ужгородцям, щоб місто раз і назавжди позбулося проблеми з безпритульними тваринами і чи  реально це зробити?

– Я вважаю, що кількість безпритульних тварин можна звести до мінімуму і це реально. Звичайно, що це неможливо зробити одразу, напевно прийдеться попрацювати кілька років. По-перше, стерилізація домашніх улюбленців. У цьому напрямку повинна проводитися потужна просвітницька кампанія, а також мають надавати пільги на цю процедуру, якщо власники тварин не можуть її оплатити з об’єктивних причин (пенсіонери, багатодітні родини, малозабезпечені і т.д.). По-друге, має бути ліцензування та строгий контроль за розведенням породистих тварин, адже дуже часто потомство, що не відповідає параметрам, викидається, віддається у «добрі руки» і в результаті тварини або їх наступне потомство збільшують кількість безпритульних. По-третє, повинні діяти на практиці, а не просто на папері, правила утримання чотирилапих. По-четверте, сподіваюся, що діти та молодь, з якими ми спілкуємося, більше усвідомлюватимуть свою відповідальність та ще й навчать цього дорослих. Звичайно, що це лише деякі шляхи вирішення даної проблеми.

Чи є приклади з власного досвіду, коли Ви стали свідком жорстокого поводження з тваринами?

– На жаль, я неодноразово ставала свідком жорстокого поводження з тваринами. Ніколи не залишалася осторонь, завжди втручалася в ситуацію. Через це деякі сусіди переконані, що у мене психічні розлади, уявляєте? Наприклад, намагалася пояснити хлопчику, що закопувати цуценят (народилися у дворової собаки) у пісок – це дуже погано. На що отримала купу негативу від сусідки: «не твоя дитина, не тобі виховувати, народиш своїх, тоді побачимо». Одного разу зробила зауваження старшій людині, яка кидала каміння у собак, що спали на траві, – і знову шквал негативних емоцій. З нещодавнього – попросила не бити собачку, яка прийшла на майданчик за дітьми з сусіднього будинку і спокійно сиділа, а почула прокляття та нецензурну лайку. І це все при малолітніх свідках. Завжди думаю: кого такі люди зможуть «виховати», тому з радістю відвідую школи і проводжу бесіди з дітьми.

Як рятують долю безпритульних тварин в інших містах України?

– Слідкую за деякими організаціями та волонтерами у соцмережах. Окрім притулків (муніципальних чи приватних), тварини знаходяться на перетримках у людей. У кожної тварини є куратор, який займається збором коштів та звітується за використання. Проводяться різноманітні події, щоб привернути увагу до проблем безпритульних тварин.

розмовляла Яна ТЕГЗА