Суспільство

Навчання в Словаччині: близько 60 випускників із Буштина здобуватимуть освіту в Пряшеві

Олена Микулець закінчила 9-ий клас. Дівчина родом із смт Буштино, Тячівського району. Закінчивши 9 класів у місцевій школі, Олена вирішила здобувати європейську освіту. Із усіх країн за умовами вступу та географічним розташуванням найбільше підійшла Словаччина, а саме – Пряшівська гімназія ім. Т. Шевченка, її ще називають з’єднаною школою.

З’єднана школа ім. Т. Шевченка є українською гімназією, у якій проводять заняття словацькою мовою. Але якщо ти чогось на уроці не зрозумів, то варто підійти до вчителя і він тобі зможе пояснити, адже всі педагоги вільно володіють українською.

Для вступу в гімназію у Пряшеві Олена Микулець здавала вступні іспити з української мови та математики. З цих предметів дівчина отримала непогані бали. Українську мову здала на 21,5 із 25 можливих, а от математику на 15 з 25.

Вступні тести не були легкими. Якщо з української мови їхні завдання майже ідентичні з нашими, то ситуація з математикою інакша – більшість тестів орієнтуються на логіку, а в нас у вступних іспитах акцентують увагу на знаннях формул

Навчання у З’єднаній школі ім. Т. Шевченка для Оленки триватиме 4 роки. Після закінчення гімназії, дівчина могтиме вступити на будь яку спеціальність без вступних іспитів, виняток становить тільки медицина. В університетах Словаччини навчання триває, як у нас, 4-6 років.

З кожним роком збільшується кількість українських випускників, які хочуть здобути освіту за кордоном. Із Буштина, там де навчалася Олена Микулець, цьогоріч у Словаччину поїде вчитися 55 випускників: п’ятеро колишніх дев’ятикласників вступило у З’єднану школу ім. Т. Шевченка, а 50 одинадцятикласників у Пряшівський університет.

Дівчина про гімназію дізналася від тітки, яка теж туди відправила свого сина на навчання. Оленка Микулець успішно вступила у З’єднану школу ім. Т. Шевченка ще 9 травня.

Гімназія, до якої потрапила школярка, не є платною, і сприяє створенню хороших умов для всіх своїх вступників.

Проживання і харчування у Пряшеві для дівчинки обійдеться у 100 євро на місяць

Гуртожиток, у якому проживатиме Олена, є загальним для всіх. Школа у ньому винаймає декілька кімнат як для учнів зі Словаччини, так і для українців.

П’ять місяців проживання обійдеться у 450,5 євро. Сюди входить також і харчування. На другому поверсі гуртожитку є велика їдальня, де по годинах розраховані сніданок, обід та вечеря. На кожен прийом їжі виділили по 2-3 год. Наприклад, якщо ти не встиг пообідати о 13:00,  можна прийти і в 14:00 та отримати свою порцію. Коли пропускаєш якийсь прийом їжі, то є можливість придбати спеціальні талони, щоб твою частину перенесли на інший день. На вихідних столова не працює.

«Вперше ночувала в гуртожитку з 8 на 9 травня, під час вступних тестів. В одній кімнати може жити по 4-6 осіб. Гуртожиток на 8 поверхів. Нас у кімнаті житиме четверо: дві українки та дві словачки. Там собі сусідів можна вибрати, – коментує дівчинка. – Кімнати просторі. У гуртожитку є також читальний зал. На кожні дві-три кімнати є свій санвузол, виходить, що на одному поверсі розміщені 2-3 ванни. У гуртожитку також є пральня. Платиш 10 євро на місяць і щотижня можеш один раз віднести туди прати речі».

Заняття у З’єднаній школі ім. Т. Шевченка розпочинаються о 9:00, і тривають зазвичай до13:30. Працювати в читальному залі можна до 17 години.

На оформлення тривалого побуту необхідно було зі школи принести документи. Для того, щоб здати вступні іспити, Оленка зі своєю мамою робила собі візу. Їхали по запрошенню, тепер процедура стала легшою – достатньо мати біометричний паспорт. Відтак і батьки могтимуть частіше навідуватися до своєї донечки.

«Навчання недуже сильно відрізняється. Знайомі казали, що трішки легше, ніж у нас. Але все рівно потрібно багато вчитися для того, аби чогось досягнути, – розповідає про побачені відмінності Оленка. – Я звикла, що коли лунає дзвінок на перерву, то діти з класу вилітають і шумлять. Там все спокійно. Учні виходять на коридор, сідають на дивани, тихенько займаються своїми справами і ніхто не бігає коридорами.  Також велика відмінність між стосунками директора і дітей. У нас завжди кабінет директора закритий на ключ і школярі бояться туди навідуватися. У цій гімназії директорська для учнів постійно відчинена. Звідти діти спокійно беруть для ігор м’ячі, потім ставлять на місце. У директора на столі завжди для школярів знайдеться щось із солодощів. У вчительську теж двері відчинені. Там нема шкіряних диванів, великих шаф. Усе скромніше – декілька крісел, маленькі столики, полиці для зошитів та комп’ютер. Відношення до учнів дружелюбне. Учителі вміють знаходити підхід до школярів. Вони ставлять себе на рівні зі своїми учнями».

Ще дівчину дуже шокували ціни. Вони є високими. Оленка каже, що у Пряшеві за два звичайні зошити заплатила 2 євро, при цьому покупка однієї ручки може обійтися в таку саму ціну.

Після закінчення гімназії, Олена Микулець планує вступити до одного з університетів Словаччини. Розглядає, як варіант, Пряшівський університет. Туди всі вступають тільки на державне замовлення, а в процесі навчання нездібних студентів швидко відраховують. Дівчина хоче стати лікарем, цікавиться хірургією. У майбутньому бачить себе щелепно-лицевим хірургом.

Яна ТЕГЗА

 

Залишити коментар