Суспільство

Кілька прикладів турботи про дітей у Фінляндії

Коли ми читаємо про життя в якійсь країні, то можемо сказати “Казки. І там не все так райдужно”. Однак інша справа, коли своїми враженнями діляться українці, які вже кілька років живуть за кордоном.

“Наскільки Фінляндія орієнтовна на дітей, я відчула ще перед народженням малюка: коли отримала від фінської держави так званий “материнський набір”. Це коробка з речами, необхідними для немовляти — від повзунків до теплого комбінезону і предметів гігієни. При тому, що я тоді лише кілька місяців, як переїхала у країну, не платила податки, не працювала”, – розповідає Наталя Терамае.

Я – проста майбутня мама, яка легально перебувала на території держави і виконала необхідні бюрократичні умови: стала на облік, подала запит на послугу.

Дружність фінського середовища до дитини і батьків ми відчули вже через місяць після народження малюка. Було чудове тепле літо — гріх у Фінляндії просиджувати штани вдома, і ми подалися відпочивати на один мальовничий острівець. Нашій подорожі сприяли рівні і вільні від автівок тротуари, з’їзди з них, відсутність підземних переходів і неоковирних пандусів, ліфт на кожній станції метро і навіть доріжки в острівному лісі.

Така безбар’єрність створює враження, що Гельсінкі наповнений молодими батьками з дітьми — усюди зустрічаєш багато візочків. Цьому також сприяє те, що проїзд у столичному транспорті дорослого з дитячим візочком — безкоштовний.

Пасажири з візочками заходять у салон автобуса через середні двері, а плата за проїзд здійснюється біля кабіни водія. Тому, щоби дорослі не лишали дітей самих, ввели безкоштовний проїзд. Звісно, дехто таким бонусом зловживає — наприклад, перевозять продукти у візочку, щільно закритому чорним дощовиком. Але це дуже поодинокі випадки. Фіни загалом совісні – і очікують такого ж від інших.

 

— Ми сприймаємо дітей, як мислячих особистостей. Ми маємо поводитися з ними так, як хочемо, що вони поводилися з іншими. Наприклад, лупцювання неприпустиме, бо як тоді пояснити, що бити інших, включно з батьками – це погано? Обов’язок батьків — підтримувати розвиток дитини і виростити незалежну особистість. Дозволяємо їм вирішувати певні питання відповідно до їхнього віку, тобто, даємо їм відчуття відповідальності. Батьки також мають показувати приклад. Так було не завжди. Повоєнне покоління виховувалося в досить авторитарний спосіб. Моєму поколінню було вже легше.

Напевне, найбільше звичайну українську маму здивує фінський дитячий садок. Так було і з Надією Максимюк, яка зараз виховує трьох дітей.

“Для мене це був великий культурний шок. Я ж звикла, що у нас дітям майже усе заборонено. А тут — один лежить зірочкою на землі, другий — їсть болото, а третій — лазить по крутій скелі. І все це на очах у вихователів. На моє запитання, чи не бояться вони, що діти впадуть зі скелі, ті спокійно відповіли, що ні, у них все під контролем і на те вони і діти, щоби лазити по скелях”.

До слова, гуляють на вулиці у фінських садочках у будь-яку погоду. Якось спостерігала, як діти бігали по калюжах у дощ, і вихователька виливала воду з ґумаків одного бешкетника.

 

Повага до батьків і дітей — це один із основних показників, які роблять досвід батьківства у Фінляндії позитивним, каже Ілля Пивовар. «Коли ми шукали садок для сина, то не могли вибрати між двома. Написали директору, вона відразу відгукнулася, зустрілася з нами, усе показала». Ілля тут уже так давно, що всі зручності — транспорт, ігрові майданчики, доступність майже усього, що стосується дитини, — сприймає як даність.

“Усі садочки у Фінляндії підпорядковуються Національній програмі раннього дитячого виховання», — пояснює Ешлі Долбум, вихователь приватного англомовного садочка. «Цей документ визначає цілі для дітей у шести напрямках розвитку: мова та грамотність, логіка та лічба, розуміння середовища, емоційні та соціальні навички, фізичний розвиток, а також творчість”.

 

 

Працівник спочатку побачить лише дані, на які батьки дали дозвіл. Коли дитина йде до садка, батьків питають, чи можна дані садочка відсилати до поліклініки і навпаки. Якщо працівники садочка бачать, що з дитиною не все гаразд, про це розмовляють з батьками. Якщо є дуже прямі докази, що про дитину не дбають, соціальних працівників просять перевірити ситуацію.

Тексти.org.ua

Залишити коментар