Економіка Політика Суспільство

Контроль за підприємствами буде під розпорядженням місцевої влади

Перевірки підприємств віддали місцевій владі. Що це означає: 

Штрафи за зарплату в «конвертах» реальні, як ніколи. Розміром до 320 тис. Грн.

Якщо раніше перевірками займався Держпраці, то тепер право контролю отримали місцева влада.

Перед травневими святами Кабмін прийняв непоказне за назвою постанова – «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України« Про місцеве самоврядування в Україні ».

Непоказне назву приховує найважливіший для всього українського бізнесу питання. Це перевірка того, чи платять роботодавці офіційну «білу» зарплату.

Про що це?


Прийнятою постановою затверджено Порядок здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю, Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю та внесені зміни до низки чинних постанов (№ 154 від 29.02.12, № 509 від 17.07.13, № 96 від 11.02.15 ).

По суті, мова йде про створення підзаконної бази для встановлення якомога більш щільного державного контролю за реалізацією бізнесом вимог законодавства про працю та (головне!) Застосування штрафів за його порушення.

До чого це призведе?


До величезних штрафів і появи величезної кількості контролерів з явно зашкалюють повноваженнями.

З штрафами до 320 тис. Грн можна було миритися, коли контролем займалися тільки інспектори Держпраці. Їх, в кінці кінців, не так вже й багато. Підприємства могли точно знати дату перевірки (скажімо, через спеціальні боти в Telegram) і підготуватися до зустрічі з контролерами.

Передача функцій контролю ще й місцевій владі радикально змінює ситуацію.

Тепер керівник місцевого органу влади отримує важіль тиску на будь-який бізнес на підвідомчій території. Оскільки український бізнес здебільшого не платить «білу» зарплату, з цілком об’єктивних причин.

Чому зараз?


По-перше, з 2017 року відбулося дворазове збільшення мінімальної зарплати, а штрафи за порушення вимог трудового законодавства, передбачені ст. 265 КЗпП, прив’язані саме до неї.

Розмір штрафів для юросіб і фізосіб роботодавців зріс удвічі за:

1) фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, встановлений на підприємстві, і виплату зарплати без нарахування і сплати ЄСВ та податків (30 мінімальних зарплат, нині 96 тис. грн);

2) порушення встановлених термінів виплати зарплати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш ніж за один місяць, виплата їх не в повному обсязі (три мінімальні зарплати, 9,6 тис. Грн);

3) недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці (10 мінімальних зарплат за кожного працівника – по 32 тис. Грн);

4) недотримання встановлених законом гарантій і пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (10 мінімальних зарплат, 32 тис. грн).

По-друге, в грудні 2016 року в ст. 265 КЗпП були внесені зміни, відповідно до яких була введена відповідальність ще за дві провини у вигляді штрафів за:

4) недопуск до проведення перевірки з питань дотримання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні (три мінімальні зарплати, 9,6 тис. Грн);

5) недопуск до проведення перевірки з питань виявлення порушень, зазначених вище в п. 1 (100 мінімальних зарплат, 320 тис. Грн).

Іншими словами, контроль за дотриманням трудового законодавства став матеріально вигідним – і для держави, і для контролерів.

Але при цьому підзаконних актів, що визначають правила проведення такого контролю, не виявилося – поки штрафи були невеликими, як-то вдавалося обходитися без таких актів.

Що передбачають Порядки?


Порядок нагляду менш цікавий, його мета – виявлення порушень і недоліків під час здійснення уповноваженими органами контрольних функцій.

А ось Порядок контролю безпосередньо стосується суб’єктів господарювання.

Перелік підстав для відвідування практично нічим необмежений. Контролери проводять інспекційні відвідування за зверненням працівника (офіційного або неофіційного), за рішенням керівника органу контролю (на основі аналізу інформації ЗМІ та інших джерел), за рішенням суду. Виберіть свій варіант.

Визначено тривалість таких відвідувань – не більше 10 робочих днів (це більше, ніж деякі податкові перевірки).

У законодавстві вже прописаний широкий перелік прав контролерів. Недопущення їх на підприємство вже є підставою для штрафу.

Але чи не головне в цьому Порядку то, що він дозволяє здійснювати державний контроль не тільки інспекторам Держпраці, але і виконавчим органам місцевих рад.

Це законно?

Є підстави вважати, що немає. Але в світі українських судів це навряд чи допоможе.

Вичерпний перелік органів, які здійснюють контроль за трудовим законодавством, визначено ст. 260 КЗпП. Ось він:

– центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику в сфері охорони праці;

– центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику в сфері ядерної та радіаційної безпеки;

– центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної безпеки;

– центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної безпеки;

– центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Як бачимо, місцеві органи влади до цього переліку не входять.

Що не завадило Кабміну наділити їх таким правом власною постановою.

У зв’язку з цим залишається тільки дивуватися, чому такий документ був пропущений Мін’юстом і Державної регуляторної службою.

Українському бізнесу черговий раз залишається тільки поспівчувати.

 

 

Повідомляє : https://realist.online

Залишити коментар