Цей день в історії

Кальмарська унія трьох держав – політична інтрига чи експансія?

В боротьбі за престол середньовічні правителі готові були піти на найрадикальніші кроки. Династичні шлюби були в ті часи найрозповсюдженішим явищем для заволодіння короною.

Шукаючи союзника у боротьбі проти свого сина Еріка, у 1363 році шведський і норвезький король Магнус II уклав династичний союз з датським королем Вальдемаром Аттердагом, влаштувавши шлюб свого 23-річного сина і співправителя Хокона з 11-річною дочкою Вальдемара Маргаритою. Такий крок викликав невдоволення німецької аристократії, яка володіла у Швеції великими земельними наділами і багатьма замками, і вона закликала на шведський трон Альбрехта, герцога Мекленбургського, і коронувала його 4 лютого 1364 р. Це призвело до восьмирічної громадянської війни, в результаті якої Магнус був вигнаний зі Швеції, Хокон зберіг за собою лише престол Норвегії, а Альбрехт залишився королем Швеції.

Незадоволене німецькою політичною та економічною експансією шведське дворянство в 1388 році закликало на престол вдову Хокона королеву Данії і Норвегії Маргариту, яка за підтримки датських військ здолала Альбрехта і наступного року була проголошена королевою Швеції. Щоб закріпити унію, 17 червня 1397 році представники трьох королівств в шведському місті Кальмари королем трьох країн проголосили Еріка Померанського, малолітнього племінника бездітної на той момент Маргарити.

Конфлікт в Кальмарські унії виник в 1448 році по смерті бездітного короля Хрістофера Віттельсбаха (Баварського), коли права на престол трьох країн заявили і шведи і датчани. Конфлікт тривав протягом наступних 70 років з перемінним успіхом сторін, доки в 1520 році король Данії та Норвегії Кристіан II Ольденбург не розбив шведську армію і не коронувався на престол Швеції. Недалекоглядна внутрішня політика Кристіана привела до повстань проти нього як в Данії, так і в Швеції, де його очолив Густав Ерікссон, війська якого взяли під контроль більшу частину Норвегії та Швеції і проголосити 6 червня 1523 року незалежність Швеції.

Формально Кальмарська унія проіснувала до 1536 року, коли Данія в односторонньому порядку проголосила Новегію своєю провінцією. а її колишні володіння – Ісландію, Гренландію і Фарерські острови – своєю власністю. В 1905 році норвезький парламент розірвав унію зі Швецією, а після проведення референдуму Норвегію було проголошено незалежною монархією і на трон був запрошений зять англійського короля датський принц Карл, котрий взяв собі ім’я Хокон VII.

Цей день в історії