Політика Суспільство

За кулісами реформ

Популярними темами серед ЗМІ:  вибори суддів та скандали в НАЗК, реформаторські обіцянки прем’єр-міністра українському народові та кредиторам МВФ важко розглядіти хід менш цікавих пересічному громадянину реформ, ніж, наприклад, реформи охорони здоров’я чи пенсійної. Однією з таких проектів у тіні є реформа виборчого законодавства, яка, серед інших важливих змін, була урочисто обіцяна українському народові після Революції Гідності.

 

Реформа виборчого законодавства існує лише на папері, це закон, та саме з законів все починається (або ж ними й закінчується). На сьогоднішній день у Верховній Раді зареєстровано ключові законопроекти: 1068, 1068-1 та 1068-2 – про вибори народних депутатів України, два проекти виборчих кодексів – 3112 та 3112-1, а також законопроект про всеукраїнський референдум. Саме в них і міститься уся реформа.

Законопроект 1068 передбачає проведення виборів за пропорційною виборчою системою із закритими списками та з 1% бар’єром. Законопроект 1068-1 – це проект Юлії Тимошенко та партії «Батьківщина», який передбачає також закриті списки, але кандидати в списку можуть змінюватися після проведення виборів. Тобто, політична партія сама може змінити список кандидатів. Це, в свою чергу, було розкритиковано міжнародними організаціями, правда не на українському прикладі.

В свою чергу проект закону 1068-2 передбачає проведення виборів народних депутатів за відкритими партійними списками в регіональних округах. Причому, мова йде про справжні відкриті списки, без підміни понять. Варто відмітити, що саме цей законопроект дійсно відповідає міжнародним зобов’язанням України та Коаліційній угоді «Європейська Україна».

3112 – це проект виборчого кодексу, авторства Валерія Писаренка, який передбачає виборчу систему, принаймні на парламентських виборах, подібну до тієї, за якою проходили місцеві вибори. Ця система досить важко піддається класифікації. Вона може вважатися пропорційною, однак без відкритих списків. Насправді, ця система має вже досить негативні наслідки для України на прикладі місцевих виборів. Тим не менше, цей законопроект зареєстрований.

Інший законопроект – 3112-1 передбачає пропорційну систему з відкритими списками на більшості виборів, як парламентських так і місцевих, за виключенням виборів до сільських, селищних, районних рад.

В 2014-2015 роках зазначені законопроекти були зареєстровані в Парламенті та передані на розгляд до парламентського комітету, де пролежали тривалий час, хоча були повністю готові та мали висновки юридичного управління. А згідно з Коаліційною угодою виборча реформа взагалі вже мала давно завершитися, проте тривалий час нічого не відбувалося. Аж раптом на початку березня цього року комітет, без постановки на порядок денний та оголошення, розглянув законопроекти та відправив їх усі гуртом на голосування в першому читанні, не надавши жодних висновків чи пропозицій. Формально, парламентський комітет має пояснення таких дій: відповідно до рішення Конституційного суду, вибір виборчої системи – це питання політичної доцільності, яке має вирішувати весь парламент, а не комітет.

Тепер експерти прогнозують два сценарії розвитку подій.

Перший сценарій передбачає, що депутати не досягнуть ніякого консенсусу: законопроекти винесуть на голосування, однак жоден з них не набере 226 голосів необхідних для прийняття у першому читанні. Таким чином, народні депутати матимуть попереду ще цілу сесію, адже вони не можуть вносити нові законопроекти, відповідно до регламенту. Це означає, що реформа запускається по новому колу і знову дається старт обговоренню. Так може скластися безкінечна історія.

Сценарій другий: в Адміністрації Президента або ключові особи у фракціях вирішать, що їм не підходять відкриті списки у будь-якому разі, і в черговий раз реформу буде завалено. А будь-які спроби заново внести на розгляд законопроект та заново почати обговорення будуть знівельовані з метою залишити старе законодавство, яке дозволяє половину Парламенту обирати за закритими списками, а половину – за мажоритарними округами.

Такі дії комітету і всього парламентського залу будуть означати, що Коаліційна угода не просто порушена, а цинічно відкинута. Що у свою чергу зумовить консервацію більшості політичних відносин у країні. А державне фінансування партій, без зміни виборчої системи, обмежень або заборони політичної реклами, належної прозорості та підзвітності політичних партій, не матиме ніякого сенсу, а обернеться марним витрачанням коштів з державного бюджету.

HOME

Залишити коментар