Цей день в історії

Затвердження мелодії Державного гімну України

Текст Державного гімну України добре відомий багатьом нашим співвітчизникам. А от чи знаєте ви історію затвердження музики до одного з символів країни?

У процесі національно-культурного відродження з 1989 року в УРСР все більшого поширення набувала українська національна символіка. Поряд з тризубом та жовто-блакитним прапором у якості основного національного гімну була пісня “Ще не вмерла Україна”, написана у 1863 році громадянином Австрії Михайлом Вербицьким на складений рік перед тим однойменний вірш підданого Росії Павла Чубинського. Вона швидко набула популярності і була фактичним гімном УНР та ЗУНР, а 15 березня 1939 року була проголошена офіційним гімном Карпатської України. В СРСР її виконання переслідувалося як прояв «українського буржуазного націоналізму».

В міру розгортання перебудовчих процесів в УРСР “Ще не вмерла Україна” стала виконуватися на заходах, що проводили представники української національно-культурної інтелігенції. Зокрема, її співали 15 січня 1989 під час роковин від смерті Павла Чубинського біля його відновленої могили у Борисполі. У Києві вона пролунала 9 березня 1990 року біля пам’ятника Тараса Шевченка на заходах, присвячених його дню народження у виконанні Кубанського народного хору під диригуванням Віктора Захарченка, що тоді гастролював в УРСР.

Після виборів до Верховної Ради 1990 року “Ще не вмерла Україна” почала використовуватися народними депутатами опозиційної до комуністичної більшості фракції “Народна Рада”. Знаковим стало її виконання на урочистих заходах у Палаці “Україна”, присвячених першій річниці “Декларації про державний суверенітет України”. Славень був виконаний і після ухвалення Акту про державну незалежність України 24 серпня 1991 року в приміщенні Верховної Ради.

” подальшому Україна досить повільно здобувала зовнішні атрибути держави – це питання було непрохідним у парламенті, де домінуючі позиції займала колишня комуністична більшість. Рішення про затвердження Державного гімну України ухвалювалося у міжсесійний період окремим Указом Президії Верховної Ради, яке підписав голова Верховної Ради Іван Плющ 15 січня 1992 року в роковини смерті Павла Чубинського.

Залишити коментар