Цей день в історії

Закріпачення селян Лівобережжя та Слобідської України

Кріпацтво у Східній Європі почало формуватись в епоху раннього середньовіччя і стало домінуючою формою соціальних стосунків у XV столітті, коли поширилось на основну масу селянства, позбавленого майнових, громадянських і особистих прав.

Перетворення селян на тимчасових власників землі у Польсько-литовській державі було закріплене т. зв. «Пйотркувським статутом» 1496 року короля Яна Ольбрахта і Литовським Статутом 1588 року, а в Московському князівстві – «Судебником» 1497 року Івана III.

Селяни Лівобережжя і Слобожанщини указом Катерини II від 14 травня 1783 року були позбавлені права переселятися з того місця, на якому їх застала остання ревізія, і на них поширились російські закони, котрі дозволяли їх продаж, обмін на майно і право поміщика засилати селян у Сибір та на каторжні роботи без права виступати в суді і оскаржувати його дії.

Внаслідок указу Катерини II було закріпачено близько 300 тисяч селян, які потрапили у залежність від поміщика, на землі якого виконували натуральні повинності і сплачували подушний податок.

Протягом наступних років близько 5% селян Гетьманщини і Слобожанщини разом із родинами та майном втекли у степи південної України, де кріпацтво було запроваджене указом імператора Павла І 12 грудня 1796 року.

Дізнайтеся більше: Цей день в історії.

Залишити коментар