Цей день в історії

Загальна декларація прав людини: історія прийняття

Право на життя, на працю, на відпочинок… Цей перелік можна продовжувати. На сьогоднішній день всі ці права закріплені законодавчо. Але цьому  передував тривалий період боротьби за них.

Уперше потребу визнати права людини виражено в Декларації незалежності США від 4 липня 1776 року. В ній зазначалося, що “всіх людей створено рівними … Творець обдарував їх певними невідчужуваними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення щастя“. Білль про права від 15 грудня 1791 року доповнив її гарантіями свободи віросповідання, слова і преси, на мирні зібрання, захисту особистості тощо. “Декларація прав людини і громадянина” (Франція) від 26 серпня 1789 року до “природних прав” відносила “свободу, власність, безпеку і спротив гнобленню”. Наприкінці XVIII – XIX ст. розширення сфери дії прав людини відбулося за рахунок скасування рабства у колоніях європейських держав та кріпацтва в двох імперіях: Австрійській та Російській.

Прагнення захищати права людини стало одним з напрямків діяльності Ліги націй, ст. 22 Статуту якої забороняла работоргівлю на підмандатних їй територіях. Однак ці та інші документи того часу мали національний, а не універсальний характер. Розмитим залишався і зміст поняття «права людини». Порушення права людини під час Другої світової війни підштовхнули Організацію Об’єднаних Націй до фіксації міжнародних гарантій прав людини. Ст. 55 Статуту ООН визначала завданням цієї організації сприяння “загальній повазі і дотриманню прав людини й основних свобод для всіх, без різниці раси, статі, мови і релігії“. На початку 1946 року в ООН було створено Комісію з прав людини, до якої увійшли представники 18 країн. Під керівництвом правозахисниці Елеонори Рузвельт до літа 1948 року комісія виробила проект “Загальної декларації прав людини”, основний внесок в розробку якого зробили французький юрист Рене Кассен і канадський правник Джон Гамфрі.

“Загальна декларація прав людини” була прийнята 10 грудня 1948 року на третій сесії Генеральної Асамблеї ООН у Парижі. За її прийняття проголосували 40 країн, представники СРСР, УРСР, БРСР, ЧССР, ПРН, Саудівської Аравії, ПАС, ФНРЮ утрималися, а Гондурасу і Ємену не голосували. Стримана позиція соціалістичних держав пояснювалася ніби-то ігноруванням їхніх пропозицій щодо заборони фашистської ідеології, захисту національних меншин та права націй на самовизначення.

Перекладена 375 мовами, “Загальна декларація прав людини” разом з прийнятими в 1966 році “Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права” та “Міжнародним пактом про громадянські та політичні права” іноді позначається як Міжнародний Білль про права людини. Україна ратифікувала ці пакти в 1973 році.

З 1950 року дата 10 грудня відзначається як День прав людини.

Цей день в історії

Залишити коментар