Цей день в історії

Завершення найдовшої війни в історії США

Локальні війни періодично мають місце в світовій історії. Однак деякі з них в силу різних причин стають відомими багатьом.

Після ряду успіхів В’єтконгу, США підсилило підтримку Зьєма, і з 1961 року розпочало розміщення своїх військ на території Південного В’єтнаму. У січні 1963 року уряд Зьєма зазнав першої великої поразки, восени того ж року повалений, сам Зьєм вбитий, і на чолі Півдня стала військова хунта. Станом на 1964 рік військове протистояння виросло ще більше – США направили в зону бойових дій понад 23 тисячі військовослужбовців, а Північний В’єтнам – близько 10 тисяч, при чому вже в складі регулярних військових підрозділів.

З середини 1965 по середину 1969 років сили США проводили великомасштабні наступальні операції в Південному В’єтнамі, спрямовані на виявлення і знищення великих підрозділів і частин В’єтконгу та північнов’єтнамської армії. Але вони виявилися малоефективними, і в середині 1967 року Північний В’єтнам провів ряд успішних наступів вглибині Півдня, а в 1969 році здійснив спробу захоплення Сайгону. Цьому сприяло небажання президента США Ліндона Джонсона збільшувати військовий контингент в зоні бойових дій в очікуванні майбутньої президентської кампанії, для якої непопулярність американо-в’єтнамської війни як у США, так і в світі була визначальною. Однак він програв вибори Річарду Ніксону, який виступав під гаслом завершення війни «почесним миром».

Політика США в регіоні стала спрямована на посилення збройних сил Південного В’єтнаму, спробах обмеження поставок зброї комуністам і створенні передумов для швидкого виведення своїх 335-тисячних військ. У 1969 році нова адміністрація США почала політику «в’єтнамізації», спрямовану на передачу відповідальності за контроль над територіями військам Південного В’єтнаму.

27 січня 1973 року було підписано Паризьку мирну угоду, за якою американські війська залишали В’єтнам (до цього часу всі сухопутні бойові частини вже були виведені, і в країні залишалося 24 тисяч американців). 29 березня того ж року США завершили виведення своїх військ з Південного В’єтнаму.

Після підписання договору про перемир’я південнов’єтнамські війська мали чисельність більше мільйона чоловік, збройні сили Північного В’єтнаму, дислоковані на території Південного, налічували понад двісті тисяч солдатів. Північний В’єтнам продовжував перекидати підкріплення своїм військам на півдні і на початку березня 1975 північнов’єтнамські війська розгорнули широкомасштабний наступ. Південнов’єтнамського армія була дезорганізована і в більшості районів не зуміла чинити адекватного опору. У результаті двомісячної кампанії північнов’єтнамські війська зайняли більшу частину Південного В’єтнаму і 30 квітня 1975 року захопили столицю Південного В’єтнаму Сайгон.

В’єтнамська війна вважається найдовшою з усіх воєн в історії США. За кількістю загиблих американців вона знаходиться на четвертому місці після Громадянської, Другої та Першої світової воєн. У ній загинуло 58 220, було поранено 303 000 чоловік; близько 20 тисяч ветеранів вєтнамської війни покінчило життя самогубством.

Втрати Збройних сил Південного В’єтнаму досягають 250 тисяч чоловік убитими і близько 1 мільйона пораненими; втрати Північного Вєтнаму складають 1 100 000 чоловік загиблими та 600 000 пораненими. Кількість загиблих серед мирних жителів в обох частинах країни між 1954 і 1975 роками оціненюються у 2 мільйони чоловік.

Цей день в історії

Залишити коментар