Економіка

Відомий шведський економіст про сучасний стан української економіки

Реформа економічної галузі неможлива без безпосередньої участі держави в цьому процесі. Однак і суспільство відіграє в цьому значну роль. Ось що думає з цього приводу директор Інституту світової політики Лондонської школи Економіки Ерік Берглоф.

Чи є Україна країною з перехідною економікою? 

Я волію називати цей процес “трансформацією” або “структурною трансформацією”, маючи на увазі фундаментальні та взаємозалежні зміни в економічних структурах і пов’язаних із ними інститутах.

Термін “перехідна економіка” вживався на позначення процесу економічних та політичних перетворень у Східній Європі упродовж переходу цих країн від соціалізму до демократії та ринкової економіки. Окрім того, цей термін мав важливий соціальний вимір, якому ми, на жаль, не приділили належної уваги. Спротив реформам спершу в Росії, а нещодавно і в Центральній Європі, можна в повній мірі зрозуміти лише в соціальному контексті. Думаю, що в цьому сенсі українська економіка все ще перебуває на перехідному етапі.

У цілому, Україна ще не позбулася радянського спадку в економіці, політиці та суспільстві. Цю проблему слід вирішити. Соціалістичний спадок України, безумовно, більший, ніж у країнах Балтії чи в Польщі. Важливо враховувати цей спадок, плануючі подальші кроки, надто тоді, коли йдеться про обмежувальні фактори та тиск на державу.

Які ж обмежувальні фактори існують для України?

Перш за все, йдеться про функціонування й спроможність держави. Деякі аспекти стосуються також безпеки — йдеться про так зване явище “глибинної держави”. Я маю на увазі те, як держава функціонує і як пов’язана із власними громадянами, органами безпеки та збором інформації. Рештки радянської епохи лишилися й тут. Передумовою появи деяких елементів “глибинної держави” є війна в Україні. Втім, якщо порівняти Україну з Польщею чи іншою країною Центральної чи Східної Європи, прояви “глибинної держави” були більш вираженими в Україні і до війни.

Чимало уваги приділяється внутрішній безпеці, уряд намагається слідкувати за громадянами, що робить державу і сильною, і слабкою водночас. Не хочу перебільшувати, але це важлива складова української перехідної економіки. Звісно, Росія завжди відігравала і буде відігравати активну роль у цьому аспекті існування української держави. Російський уряд чудово обізнаний із усім, що відбувається в Україні. Він систематично намагався формувати громадську думку і впливати на перебіг подій не тільки в Росії, але й в Україні. Багато в чому події в Україні стали передвісником того, що ми спостерігаємо нині в багатьох західних країнах.

Ви хочете сказати, що українці плекають патерналістські настрої?

Думаю, їм не чужі такі сподівання. Звісно, на долю українців випали дуже важкі часи. Тож їхнє розчарування в уряді можна зрозуміти. Вони цілком обґрунтовано очікують від держави значно більшого, ніж вона може їм наразі дати, приміром, в охороні здоров’я чи освіті, де держава має відігравати більш значну роль. Втім, є й інші сфери, як-то гарантія надання робочих місць, в яких державі значно складніше відповідати очікуванням, особливо, коли вона ослаблена й вразлива.

Чи варто позбуватися цього потягу до патерналізму?

На мою думку, варто дещо змінити очікування. В українців є повне право вимагати від держави якісної охорони здоров’я, освіти, правил гри, верховенства права, незалежних судів тощо. Але не слід сподіватися, що держава братиме участь у всіх аспектах структурної трансформації. Приміром, українська держава не в змозі керувати складною промисловою політикою на зразок тієї, що діє в Євросоюзі.

VoxUkraine

Залишити коментар