Суспільство

Валерія Зенинець: «Їдучи в далеку країну, намагайся завжди прагнути більшого»

21-річна закарпатка Валерія Зенинець уже півроку проживає в Німеччині. Там дівчина влаштувалася працювати нянею. Валерія навчалася на відділенні журналістики філологічного факультету УжНУ. Отримавши диплом бакалавра, дівчина не продовжила науку, а вирішила кардинально змінити свої плани – переїхала в чужу державу, при цьому не знаючи її мови. До від’їзду Валерія працювала журналістом на обласному телебаченні, а також підзаробляла в місцевому закладі громадського харчування. Карпатський Оглядач вирішив дізнатися як триває життя дівчини за кордоном.

Чому вирішила поїхати працювати в іншу країну?

Після 18 я вже не раділа так своїм дням народження. Можливо, відчувала, що всередині щось відпустило.  Дитинство поступово проходило і потрібно було шукати себе. В супроводі документальних фільмів, книг, досвіду друзів, які вже мають сім’ї, я зрозуміла , що тире між двома датами у кожної людини логічним шляхом означає момент справжнього життя. Не роботи, не сурогату механізму заробляння грошей, а дійсно життя. Поєднувати студенство і роботу – це злочин. У мене в цей період не було вільного дня. У свої 20 я була настільки занята навчанням та роботою, що не мала часу навіть подумати. На колесах амбіцій планувала, організовувала, а “енджоїти” не виходило! Я вирішила взяти паузу у всьому. Тримаючи німецьку візу в руках, написала заяву на звільнення і таким способом залишила роботу журналіста на Тисі-1.

Як ти знайшла роботу няньки в Німеччині?

Я монтувала на роботі і натрапила на стажування. Цікаве, із “запахом” тревл журналістики. Головною умовою було володіння німецькою. Я не знала цю мову, тому вирішила вчити її безпосередньо в країні носіїв. Переглянула ціни, оцінила можливості, влаштувалася на додаткові роботи, заробила на візу і нашкрябала на перший час матеріальні ресурси. У процесі знайшла сім’ю, в якій живу досі, допомагаю з дітками, тим самим економлячи на житлі.

Їдучи в далеку країну намагайся завжди прагнути більшого. Винахідники в містах, мрійники – в селах. Я народилася в селищі, тому шукала своє місце в мегаполісі. Живу неподалік міста “білих комірців” Німеччини, Франкфурта-на-Майні. У сім’ї всі за національністю німці. Вони люб’язно сприйняли мене.

Які в тебе графік роботи і головні обовязки?

Наша зарплата складає 260 євро кишенькових. Німецькі няні беруть 1000€ /міс. Ви розумієте, про що я? Вихідні залежать від розкладу і графіку батьків. Як правило, ти повинен працювати 6 год на день і 30 на тиждень, але я ще не зустрічала няні, яка так чітко відробляє години. Німці – це праця. Вони насправді дуже мало часу мають на власних дітей. Легка робота по дому включає все. Українські дівчата на цій роботі і домогосподарки, і кухарки, й перукарі, і майстри. Маємо багато обов’язків по дому.

Хто оплачує курси іноземної мови?

За контрактом сім’я, у якій ти працюєш, повинна давати щомісяця 50 євро за курси. Це прекрасно, адже система оплати здійснюється за 4/5 місяців і ціна залежить від твоєї “гаріапності”, тобто, якшо ти забронюєш місце заздалегідь (а я зробила це в Україні), то потім, оплачуючи, вийшла ціна якраз 50 євро /міс. Відвідує курси дуже багато людей: це не тільки молодь, яка хоче підзаробити. Це емігранти, біженці, 45-річні студенти і купа інших представників різних національностей. Мої курси німецької мови не є інтенсивними. Заняття проходять двічі на тиждень. Інтенсивні щодня і вони дорожчі. Проте я знайшла у своєму місті безкоштовні і виходить, що відвідую мовні школи 4 рази на тиждень, що не може не радувати. Безкоштовні заняття тому, що в Німеччині жінки, котрим за 60-років, зазвичай багато часу проводять вдома. Їм нудно і вони тільки раді допомогти. Ми проводимо наші уроки весело і цікаво.

Чим ти займаєшся у вільний від роботи час?

У мене його крихта. Проте дивлюся фільми німецькою, особливо мультфільми. Це так кумедно, коли Скрудж Макдак говорить наче лається:))). Німецька дуууже своєрідна, складна, але радує, коли ти в магазині вже можеш зробити покупки німецькою. Тут багато Au-pair-Mädchen, я інтенсивно шукаю їх у соціальних мережах, за хештегами в інстаграмі, а на вихідних у нас інтернаціональна тусовка у Франкфурті .

Як батьки сприйняли твоє рішення поїхати в Німеччину?

Чесно? Це погано, але я нікого не питала . Знаючи, що батькам добре, коли я щаслива, я сама приймаю рішення. Питаю їхньої поради і вже тоді підкреслюю те, що запланувала. Вони раді, що це не Штати)), не за тридев’ять земель. Адаптація є досі. Важко. Насправді складно жити в сім’ї, приймати їхні правила і виховувати дітей.

У соціальних мережах я сумую за всім українським інтенсивніше, як в себе на обличчі, аби дітям не заважало моє кисле обличчя. Ахаха, у Німеччині під контролем навіть твої емоціі. Так ось, я знайшла у фейсбуці українську громаду. Виявляється тут багато таких як я, які співають “Смереку” і носять вишиванку в неділю до церкви. Ми влаштовуємо різні івенти і саме там я спілкуюся рідною мовою.

У яких країнах за цей перід вже встигла побувати і чи вистачає коштів на проживання?

Першими були, звичайно, Берлін у Німеччині і Чехія. Згодом їздила в Португалію, Австрію, Францію. Відвідала і багато маленьких німецьких міст. Ну, зарплати мусить вистачати, принаймні треба так старатися, щоб вистачало. Просто повинен усвідомлювати, що ти тут не заради грошей.

До речі, мова і культура Німеччини й України дуже різняться. Складно звикнути до того, що пластик ми викидаємо в червоний, а папір – в синій пакети. У неділю тут все зачинено, а варені яйця їдять ложками. У них кожне євро рахується. Собак годують подекуди краще за дітей. Німці планують відпустки на рік вперед, мають живі органайзери на кухні, де кожний свій крок треба записувати. Якщо не занотуєш, то твої плани – це просто слова, і їх ніхто не почує.

Коли плануєш повернутися додому?

Планую? Це легке слово! Я мрію жити в Україні і спілкуватися українською. Але! Мені 21. Зараз, на жаль, моя країна, не може дати мені можливість навчитися тому, чого зможеш навчится в Європі.  Безвіз… але чи хтось спитав мене, скільки заробляють мої батьки в Україні і мої в Німеччині? Є купа стажувань за кордоном і це залежить від тебе: напружуватися, шукати і досягати. А вдома я працювала на 3 роботах , щоб заплатити за квартиру, одягтися і купити квиток додому раз в місяць, бо часу роз’іжджати не було. Звісно, є в Україні ті, хто бачить пальми і океани двічі на рік, має можливість їхати на новому MERCEDES-BENZ E-CLASS, проте таких одиниці. Здебільшого всі вчаться за кордоном, здобувають якісну освіту, оснащують себе зв’язками і роблять бізнес . Щодо гуманітаріїв , то вони залишаються за кордоном. На жаль, у нас немає перспектив. Дивлячись на політику Німеччини, я порівнюю наші держави і стає дедалі важче на душі.. про нас наша влада не думає ні крихти!

Розмовляла Яна ТЕГЗА

 

 

Залишити коментар