Культура

Б. Шумилович: “Кітч – це казка, міф, ідеологія, метою якої є обман”

Приказка “На колір і смак товариш не всяк” відома нам з дитинства. Її можна застосовувати під час обговорення практично будь-якої теми, а особливо якщо мова йде про мистецтво.

А відомий історик Богдан Шумілович взагалі переконаний, що смак притаманний лише заможнім людям, які мають достатньо фінансів для того, щоб відвідати Ермітаж, Лувр чи інші відомі картинні галереї для ознайомлення з оригіналами творів відомих художників. На цьому він наголошував під час своєї лекції “Кітч у мистецтві та культурі”, яка відбулася сьогодні в Ужгороді.

На думку Б. Шумиловича, кітч являє собою казку, міф, “фальшиву свідомість”, ідеологію, метою якої є обман. Однак він має терапевтичну дію, адже приховує реальність. Саме кітчеві відеокліпи набирають найбільше переглядів, що підкреслює їхню спрямованість на широкі маси населення. Такі твори не вимагають від глядачів глибокого аналізу їх змісту, що дає можливість зосередитися власне на процесі перегляду, а не на сутності змісту.

Кітч і поп-культура відповідають психологічним потребам широких мас населення. Яскраві його прояви ми бачимо і в живописі, і в музиці, і в кіноіндустрії.

“Люди хочуть розважатися. Свідоме задоволення від мистецтва можливе лише для тих, хто має вільний час і можливість вдосконалюватися”, – зазначив Теодор Адорно.

Проте, потяг до прекрасного (але не до високого мистецтва) властивий більшості людей, що вимагає від народних митців створення під потреби більшості.

“Підприємці швидко навчилися заробляти гроші на потребах щойно розбуджених мас, а розвиток технології дозволив заполонити ринок дешевими книгами, музикою чи меблями – усім, що задовольняє різні смаки,” – зазначав письменник Двайт Макдональд.

Карпатський Оглядач

Залишити коментар