Цей день в історії

Беріївська амністія радянських в’язнів

Зміна керівника держави часто супроводжується звільненням політв’язнів. І радянський Союз в цьому плані не був виключенням.

Так, через три тижні після смерті Сталіна. 29 березня 1953 року, в Радянському Союзі опубліковано Указ про амністію всіх ув’язнених на термін до 5 років.

26 березня 1953 року міністр внутрішніх справ Лаврентій Берія підготував і подав доповідну записку з проектом указу про амністію в Президію ЦК КПРС. Передбачалося звільнення майже мільйона чоловік, з числа осіб, засуджених на строк до 5 років. Берія вказував, що з понад 2,5 мільйонів в’язнів ГУЛАГу лише близько 220 тисяч осіб є особливо небезпечними державними злочинцями – засудженими за бандитизм, умисне вбивство, за контрреволюційні злочини і за розкрадання соціалістичної власності в особливо великих розмірах. Крім того, він пропонував вдвічі скоротити термін покарання засудженим на строк понад 5 років.

Вже наступного дня, 27 березня 1953 року, Президія Верховної Ради СРСР прийняла Указ “Про амністію” всіх ув’язнених, чий термін не перевищував 5 років, крім засуджених на 10-25 років за бандитизм, умисне вбивство, за контрреволюційні злочини і за розкрадання соціалістичної власності в особливо великих розмірах. Перш за все з таборів звільнялися неповнолітні, вагітні жінки і жінки, які мають малолітніх дітей, люди похилого віку та інваліди. До іноземних громадян амністія застосовувалася на загальних підставах. Указ був опублікований на наступний день, 29 березня 1953 року.

На момент початку амністії з 2 526 402 ув’язнених “особливо небезпечних державних злочинців (шпигуни, диверсанти, терористи, троцькісти, есери, націоналісти та інші)” в особливих таборах МВС СРСР перебувало 221 435 людини. На них дія цього указу не поширювалася.

В результаті амністії (за різними оцінками вона торкнулася до 1,2 мільйона чоловік) відбулося посилення криміногенної обстановки в країні, що змусило Президію ЦК КПРС вже за кілька місяців (2 липня 1953 року) схвалити проект Указу “Про незастосування амністії до осіб, засуджених за розбій, злодіїв-рецидивістів і злісних хуліганів”, за яким якщо звільнені за амністією “продовжували вести паразитичний спосіб життя і не займалися суспільно-корисною працею“, то амністія для них скасовувалася і вони повинні були продовжити відбування призначеного ним покарання.

У вересні 1953 року указом Президії Верховної Ради СРСР заборона застосовувати амністію до осіб, засуджених за розкрадання державного майна та спекуляцію, була скасована. 17 вересня 1955 року були амністовані особи, які співпрацювали з окупантами в період Великої Вітчизняної війни і були засуджені на строк до 10 років, а також особи, засуджені за службу в німецькій армії, поліції і спеціальних німецьких формуваннях незалежно від термінів покарання; амністія не розповсюджувалася на карателів, засуджених за вбивства і катування радянських громадян.

Цей день в історії

Залишити коментар