Цей день в історії

Акт про оголошення Англії республікою – як це було

19 травня 1649 року парламент Англії прийняв «Акт про оголошення Англії республікою». Формально вищим органом влади була оголошена Державна рада, яка щорічно обиратиметься парламентом, хоча фактично влада знаходилась в руках армійської верхівки на чолі з Олівером Кромвелем.
26 січня 1649 року король Англії, Шотландії та Ірландії Карл I за «злочинні дії проти англійського парламенту і народу» був засуджений до смерті і через чотири дні страчений. Це викликало обурення європейських монархій, політичні та торговельні зв’язки з новим режимом були згорнуті або скорочені до мінімуму. По смерті Карла I його син, принц Карл, який переховувався в Голландії, оголосив себе спадкоємцем престолу. Його визнав шотландський парламент, а Ірландію та Англію охопили стихійні селянські бунти, жорстоко придушені військами Кромвеля.
17 березня Палата громад, з якої були вигнані всі помірковані депутати (150 чоловік із загальної кількості 250), оголосила про скасування англійської монархії і Палати лордів, а ще через два місяці, 19 травня 1649 року проголосила Англію республікою. Після невдалих спроб принца Карла, підтримуваного Іспанією і Голландією, в 1650 та 1651 році здолати Кромвеля, спочатку Іспанія, а потім решту країн Європи визнали новий режим в Англії. Після закінчення громадянської війни Шотландія та Ірландія, які вважалися окремими державами із спільним королем, були об’єднані з Англійською республікою в «Англійську співдружність», перейменовану в 1653 році в «Співдружність Англії, Шотландії та Ірландії».
З 1653 року Олівер Кромвель став правити одноосібно – будучи абсолютно непідкупним і надзвичайно популярним в народі, він розпустив парламент і 16 грудня був оголошений лордом-протектором (захисником) з фактично королівськими повноваженнями. Внутрішня політика Кромвеля була жорсткою пуританської диктатурою – були заборонені всі види азартних ігор, проводилась боротьба з пияцтвом, подружня зрада каралась стратою, суворо дотримувались релігійні традиції та настанови. За часів республіки англійський флот досяг переваги над колишнім морським гегемоном – Іспанією, Середземне море було очищено від піратів, була захоплена Ямайка. Однак тривала війна з Іспанією привела до погіршення економічного становища в країні.
Тим не менш новообраний парламент в 1657 році підтримав Кромвеля у рішенні зробити його владу спадковою, і наступного року, після смерті Кромвеля, посада лорда-протектора перейшла до його сина Річарда. Заново скликаний парламент зробив спробу відновити республіканські принципи управління, влітку Річард Кромвель був позбавлений влади і країну охопив хаос безвладдя.
В лютому 1660 року губернатор Шотландії генерал Джордж Монк здійснив військовий переворот і ввів у Лондон свої війська. Затверджений на посаді головнокомандувача збройними силами країни, він за підтримки нового парламенту, де більшість склали роялісти, постраждалі за часів Кромвеля, виступив за відновлення монархії. 29 травня 1660, в день свого тридцятиріччя, Карл II Стюарт тріумфально повернувся в Лондон і був проголошений королем Англії, Шотландії та Ірландії.
Всім діячам уряду батька і сина Кромвелів, крім царевбивць, була оголошена амністія, всі учасники суду над Карлом I були страчені, а тіла покійних, включаючи останки самого Олівера Кромвеля, були вириті з могил, повішені і четвертовані. За Карла II в Англії було відновлено Палату лордів, Англіканська церква відновила своє привілейоване становище (хоча перед смертю Карл II став католиком), економіка країни, яка проводила територіальну експансію в колоніях, переживала розквіт.
Джерело: http://www.jnsm.com.ua

Залишити коментар