Цей день в історії

“Акт проголошення Української Держави”: хронологія подій

Як це не дивно звучить, але саме на тлі військових подій, протистояння найближчих сусідів керівництву керівники Української держави (а точніше, її територій, розділених між цими сусідами) вдавалося дійти згоди та навіть встановити власну державність.

Після завершення Першої Світової війни спроби проголосити незалежну Українську державу зазнали невдачі і вона була розділена між кількома державами: більша частина Центральної і Східної України в 1921 році увійшла до складу Української РСР зі столицею в Харкові, Східна Галичина разом зі Львовом – до Другої Польської республіки, Закарпаття – до Чехословаччини, а Північна Буковина – до Румунії.

З початком Німецько-радянської війни Бандера і його заступник по проводу ОУН(б) Ярослав Стецько з групою прихильників прибули до України, проте 29 червня 1941 року при спробі потрапити до Львова Бандера був затриманий німцями і висланий до Кракова. Наступного дня, 30 червня у Львів увійшли підрозділи українського батальйону “Нахтігаль” на чолі із Романом Шухевичем і того ж дня в будинку “Просвіти” на площі Ринок Стецько із 60-ма соратниками провели збори, на яких проголосили створення “нової української держави” і формування уряду на чолі зі Стецьком. Того ж дня на башті Князівської гори було піднято український прапор, а сам “Акт” було зачитано по місцевому українському радіо.

У подальшому “Акт проголошення Української Держави” був дещо відредагований – в його назві “проголошення” було замінене на “відновлення”, з тексту була вилучена згадка про намір “боротися проти московської окупації спільно з союзною німецькою армією”, а статус зібрання, що прийняло “Акт” було змінено із “зборів” на “національні збори українців”. У такому вигляді документ було розповсюджено активістами ОУН, що спеціальними групами були відправлені до Центральної та Східної України для формування націоналістичного підпілля.

Попри те, що “Акт проголошення Української Держави” був підтриманий митрополитами УГКЦ Андреєм Шептицьким і УАПЦ Полікарпом Сікорським, він викликав засудження з боку ОУН Андрія Мельника, отамана Української повстанської армії Бульби Боровця, який вважав його юридично нікчемним і таким, що всупереч політиці уряду УНР в екзилі проголосив опереткову державу-сателіта під німецькою окупацією, і власне німецькими властями, які домагались від Бандери і Стецька відкликати “Акт”. Після чергової відмови це зробити, 15 вересня Стецько і Бандера були заарештовані і з січня 1942 року поміщені в концтабір Заксенхаузен.

Цей день в історії

Залишити коментар