Важливе Суспільство

Академічне середовище: навіщо потрібна вища освіта (частина 2)

 

Відносини «викладач – студент»

У нас традиція відносин учнів та викладачів сформувалася ще за радянських часів, а оскільки радянське суспільство… воно трохи неофеодальне таке було, то і відносини ці – це не повага, а підкорення. Тобто ти не поважаєш будь-кого, хто над тобою – чи вчителя, чи президента, – ти підкорюєшся, бо це – начальство. Це була система залежності, а не партнерства.

А є сучасна демократична система партнерства між вчителем і учнем, коли кожен розуміє, що вони потрібні один одному і з повагою ставляться один до одного, до праці кожного. От цього, на жаль, ще немає в нашій системі освіти.

Цінності – це економічний розвиток

Є цінності матеріальні і цінності самореалізації. Буває, що в суспільстві вже переважають останні, коли навіть якщо в людини немає якихось великих статків, то це нічого, бо вона може реалізуватися в іншому, і реалізовується.

У нашому суспільстві визначальними є матеріальні цінності. Це пов’язано з тим, що ми є бідним суспільством, а в бідних суспільствах переважають матеріальні цінності.

Зараз ми не можемо вимагати багато від людей, які знаходься на межі фізичного виживання. Якщо професор в Україні отримує 6000 гривень – професор, людина, яка 20 років отримувала різні форми освіти і має всіх вчити! Я вважаю, що це на межі виживання, і вимагати від цих людей ми нічого не можемо, доки суспільство в такому стані.

Тому треба виходити на певний економічний рівень, і це вже буде об’єктивна передумова для переходу до зміни цінностей.

Навіщо потрібна вища освіта

Єдиною підставою, чому наше суспільство не є країною третього світу, і ми взагалі не здичавіли остаточно – це те, що в нас достатньо високий рівень освіти і, за традицією, ми готуємо достатньо людей висококваліфікованої праці. А це така традиція, яку дуже важко зламати. Але як тільки ми зламаємо цей механізм – все, ми будемо жахливою країною. Але розуміння цього немає, і з кожним новим режимом – це розуміння все менше.

Щодо актуальності та відповідності вимогам сучасності нашої вищої освіти – це проблема освітніх програм, я тут не великий фахівець.

Наприклад, ІТ технології – зараз є різні курси спеціалізовані, де за півроку дають те, на що в університеті кілька років йде – тобто, тільки практично корисні знання. Але якщо ми будемо робити людей тільки з практично корисними знаннями, то це теж буде жахливе суспільство. Це будуть одномірні особистості, і їм важко буде у світі, де постійно потрібно змінювати спеціалізацію.

Насправді, з будь-яких дисциплін можна було б давати спеціалізацію за один рік, і людина б працювала. Так і соціологом можна стати: якщо б було таке завдання «підготувати соціолога за рік» – то це можна зробити, і людина б працювала, проводила опитування, фокус-групи, писала б прості звіти. Але ж людина не задовольниться тим, щоб все життя, умовно кажучи, «кнопки натискати». Має бути перспектива, професійне зростання, визрівання особистості. Тому від університетської освіти ніхто в світі не відмовляється.

Висновки

Суспільство має готуватися до позитивних змін. Не факт, що вони стануться, але готуватися треба.

Навіть бідне суспільство, як от наше, яке не може забезпечити об’єктивні умови для того, щоб були доброчесна освіта і доброчесна наука, воно має до цього готуватися. І коли воно буде трохи багатшим, тоді, можливо, почнуть складатися об’єктивні умови для цього. А зараз треба просвітництвом виробляти норми, які люди мають засвоювати, щоб вони хоча б знали, що вони порушують. Щоб святої простоти не було.

В нас ще з’явиться покоління, налаштоване на те, що треба доброчесно отримувати знання. Можливо, вони ще в дитячому садку чи взагалі в проекті божому, і скільки цей процес займе – ми не можемо передбачити. Єдине, що треба – це працювати у цьому напрямку. Навіть якщо ми не досягнемо результату сьогодні – ми закладемо основу для майбутніх змін.

Аналітичний центр

Залишити коментар