Суспільство

Абонплата за газ: міжнародний досвід для України

Наприкінці березня цього року звістка про запровадження додаткових платежів для користувачів природнього газу викликала хвилю бурхливого обговорення в ЗМІ та соціальних мережах.

Дана практика вже давно існує в інших країнах, однак є чимало суттєвих відмінностей, що дає всі підстави висунути кілька зауважень до схеми, запровадженої в Україні.

1. Витрати на встановлення лічильників газу для побутових споживачів потрібно зробити окремим платежем, вилучивши їх з абонплати. Усі, хто живуть не в багатоквартирних будинках та всі комерційні споживачі заплатили за їх встановлення самостійно. Нарахування за лічильник мають бути адресними, лише тим, хто самостійно не оплачував їх придбання та встановлення. Крім того, право споживачів самостійно купувати лічильники із заданими параметрами також стимулюватиме монополіста не завищувати власну ціну встановлення.

2. Виробничо-технологічні втрати газу різні в опалювальний та неопалювальний періоди і залежать від споживання і тисків в газопроводах різних діаметрів. Втрати різні для різних споживачів, тому їх слід вилучити з абонплати.

3. Абонплату слід визначати для кожної групи споживачів. Прямі витрати — обслуговування інфраструктури та оплата праці — виділяються окремо, а за визначеними регулятором базами розподілу повинні бути розподілені непрямі витрати діяльності.

4. Тимчасово неактивний споживач повинен мати право не платити за розподіл газу повністю або частково, якщо це зменшує сервісні фіксовані витрати постачальника. Це питання вкрай актуальне для сільської місцевості, де підключені до газових мереж будинки не споживають газ, а опалюють дровами.

VoxUkraine

Залишити коментар